Ельвіра не мала ні тата, ні мами, жила в бабусі від самого народження, що сталося з її батьками – бабуся замовчує, але люди говорять, що це була та ще парочка: сьогодні тут, а завтра там, як вони умудрилися народити дитину до цих пір залишається загадкою. Бабуся рідкого говорила про свою непутящу доньку-зозулю.
Бадуся працювала прибиральницею на двох роботах, а також в’язала різні теплі речі і продавала, щоб якось заробити їй з онучкою а хліб.
Морально було важко, Ельвіра вдягалася бідно, ходила у в’язаних бабусею шкартпетках в той час, коли її одногрупники одягали брендові речі і приносили в садочок такі смаколики, про які Ельвіра могла лише мріяти.
І ось уже скоро настане Новий рік, Ельвіра мріяла про ляльку ЛОЛ, усі дівчатка в її групі вже таку мають, тільки у неї немає, ну якщо не ляльку, то хоча б м’яку іграшку котика, вона б так його любила і берегла, але замість подарунків зранку нового року лежала лише в’язана шкарпетка…
Дівчинка з надією засунула туди свою маленьку ручку і намацала цукерку! Це була цукерка “Ромашка”, вона була там одна-однісінька.
Ельвіра гірко заплакала, побачивши такий подарунок від Діда Мороза. Бабуся з сумом поглянула на улюблену онучку і сказала:
— Ельвірочка, сонечко, не плач. Заспокойся. Навпаки, ти маєш радіти. Так, це шкарпетка, Дід Мороз просто не знайшов більше куди покласти подарунок? Це ж не головне. Насправді це лише на перший погляд виглядає як звичайна в’язана шкарпетка і просто шоколадна цукерка – вони не прості, а чарівні.
— Чарівні?
— Так і є.
— Бабусю, я чим же ця цукерка така чарівна?
— ЇЇ сила в тому, що, якщо ти з’їсиш цю цукерку і покладеш шкарпетку на підвіконня – наступного ранку в ній знову буде цукерка і так щодня до безкінечності… Зрозуміла?
Ельвіра з недовірою уважно подивилася на цукерку, уважно її роздивилася і запитала у бабусі:
— Можна я спробую?
— Так, це ж твій подарунок.
— Яка ж вона смачна, набагато смачніша, ніж інші цукерки.
— Ще б пак…
…Чарівна шкарпетка ніколи не підводила Ельвіру, скільки б часу не пройшо – на ранок у ній завжди лежала цукерка “Ромашка”. Діти в садочку спочатку не вірили, але коли львіра розповіла, що шкарпетка дійсно чарівна, то почали заздрити Ельвірі, вихователька теж підтвердила слова Ельвіри: “Так, дітки, дуже рідко трапляються дива, але насправді вони можливі, нашій Ельвірі почастило і Дід Мороз приніс їй чарівну річ”.
Бабуся повинна була кожного ранку робити чудеса і класти в шкарпетку цукерку, непрсто їй було, це ж потібно завжди пам’ятати. Іноді коштів не вистачало саме на цукерки “Ромашка”, тоді доводилося купувати дешевші цукерки і обгортати їх обгорткою від “Ромашки”.
І тільки тоді, коли Ельвіра пішла в перший клас – їй вдаплося розгадати секрет чарівної шкарпетки.
…Ельвірі підросла, вийшла заміж, у неї народилася чарівна донечка.Бабуся діждалася своєї правнучки, вони всі дружно живуть. Під Новий рік вони всі зібралися за багатим святковим столом, настав час дарувати подарунки. Чоловік Ельвіри подарував бабусі дорогу в’язальну машинку, про яку бабуся довго мріяла, а правнучка подарувала малюнок, на якому були зображені мама, тато, внучка і прабабуся. Настала черга Ельвіри дарувати подарунок і вона без зайвих пояснень подарувала бабусі стару в’язану шкарпетку. Бабуся дістала із шкарпетки зелене яблоко і на подив усіх заплакала від щастя, а потім зіскочила на ноги і радісно почала кружляти навколо ялинки:
— Невже це чарівна шкарпетка, а в ній міє улюблене зелене яблуко, не можу повірити своїм очам! Дякую, Ельвірочко! Але дивись, щоб кожного ранку були такі ж яблука, добре?
— Бабусю, а я тут до чого? Це ж чарівна шкарпетка, вона ж сама знає які яблука тобі потрібні…
…Біло важкувато, сімейні клопоти, донечка, робота, і тут ще кожного ранку має бути зелене яблуко в шкарпетці. це, звичайно, смішно, але інколи доводилось і серед ночі за яблуком в магазин бігти.
P.S. Бувають всілякі випадки в житті, часто надії не справджуються і виблискують слбозами на очах, як це було з маленькою Ельвірою, яка чекала чуда, а отримала шкарпетку. В такі моменти важливо мати когось, хто з простої шкарпетки може зробити чарівну і розмалювати життя зовсім несподіваними яскравими фарбами. Бажаю кожному знайти таку людину.
