Тепер я розплачуюсь за своє “неправильне” кохання.
З майбутнім чоловіком я познайомилась ще в студентські роки. Ми разом проходили практику від будівельного університету. У нас виникла взаємна симпатія, й навчання ми закінчували вже як пара.
Весілля теж відкладати не стали. Ось і прийшов той день, коли потрібно було знайомитись з його батьками. Я дуже хвилювалась, щоб все пройшло добре, без ексцесів. І, як виявилося, моя тривога була не безпідставною. Щойно я побачила свого майбутнього свекра, зрозуміла, що це чоловік моєї мрії. Усе в ньому було ідеальним: постава, погляд, те, як він розмовляє. Я просто втратила голову і ввесь вечір не могла відвести від нього погляд.
Ми з нареченим все ж одружились. Його батько влаштував нас працювати у велику будівельну компанію. Але однією з особливостей посади мого чоловіка були тривалі відрядження. А я була зовсім не проти такого розпорядку. Я розуміла, що завдяки цьому зможу бути ще ближчою до об’єкта моїх таємних пристрастей і навіть шлюб не може стати мені на заваді. Не довго роздумуючи, я запропонувала свекру навідатись до мене на каву, доки чоловік у від’їзді. Але звісно, що кава була лише приводом для романтичної вечері. Я приготувала улюблені страви свекра, відкоркувала шампанське та одягнула спокусливу сукню й стала чекати.
Нарешті дзвінок у двері. Відчиняю, дивлюсь прийшов без дружини… Я аж видихнула: значить все йде по плану і наші плани збіглися. За вечерею я вирішила, що час настав. Досить приховувати свої почуття! Тому я зізналася, що закохалась в нього з першого погляду. Свекор відповів взаємністю. Він розповів, що ще після першого знайомства не перестає думати про мене і відчуває безмежну тягу. Але водночас дав мені зрозуміти, що не збирається нічого міняти у своєму житті та йти із сім’ї не планує. Ми узгодили, що наші стосунки афішувати не будемо, а зустрічатимемось таємно.
Ми почали все частіше бачитись, і почуття від цього лише розгоралися із новою силою. Ми годинами насолоджувалися одне одним, а потім поверталися до свого звичного життя. І, хоч все так заплутано, але я відчувала себе щасливою.
Та якось, трапився випадок, який перекреслив усе моє щасливе, сповнене насолоди життя. Все сталося, як в найгіршій мелодрамі. Чоловік застукав нас на гарячому і дізнався, що я зраджую йому з його рідним батьком. Він миттю подав на розлучення. А згодом, ще й виплив той факт, що наші діти теж від його батька. Тепер від мене відрікся навіть свекор. Дружина знайшла сили йому пробачити й не руйнувати сім’ю, а мені він лише час від часу скидає гроші на карту у вигляді матеріальної допомоги для дітей. Колишній чоловік так і не пробачив батьку – вони не спілкуються й досі. Все місто знає про мій ганебний вчинок, всі від мене відвернулись, ще й з роботи звільнили. Навіть мої рідні батьки не хочуть мене знати.
Постійно не вистачає грошей, аліменти не можу ні від кого вимагати. Я не знаю, що мені робити, як далі жити.. Єдиний вихід – це переїхати в інше місто, й там шукати кращої долі. Але не впевнена, що мені це вдасться. Та найбільше мене картають постійні запитання дітей про тата й дідуся, вони не розуміють, чому ті раптово зникли з їхнього життя. А я не можу розповісти правду.
Невже не знайдеться жодної людини, яка б мене зрозуміла й підтримала? Невже за кохання доведеться розплачуватись все життя?
