Дівчина на прiзвиськo Памп _yшка

Існує така стереотипна думка, що діти, які ростуть у селі, неодмінно мають бути здоровими. У них обов’язково – струнка фігура та рум’янець на щоках. Однак у тому селі, де моя донька проводить літо у бабусі, все абсолютно навпаки. Більшість дітей тут мають зайву вагу. Я б навіть сказала – у них і пузо видніється, наче у дорослих людей. І це все свідчить про те, що діти харчуються абсолютно неправильно, що у їхньому раціоні багато солодкого та мучного.

Жили у цьому селі за часів мого дитинства дві сестри. Одна була струнка, гарна. Це була старша Євгенія. Молодшу звали Люба. Та її усі називали Пампушкою через те, що вона була дуже повною. Звичайно, тут свою роль зіграла і спадковість. Дівчатка були рідними по матері, але батьків мали різних.

Хочу розповісти про Любу. Я вже пояснила, чому усі в селі обзивали її Пампушкою. Та вона на це геть не ображалася. Вона не відчувала ніяких комплексів стосовно своєї фігури.

Та крім цього недоліку, у Люби був ще один великий мінус – вона постійно брехала. Також їй не можна було нічого розповідати. Вона завжди все докладала мамі. А мама, у свою чергу, плітками ділилася з усім селом. І це були не просто таємниці, а ще до непізнаванності – з брехнею.

Пампушці не можна було вірити й довіряти. Йдемо до лісу по гриби гуртом, перемовляємося. Йде і Любка з нами. То до того підійде – щось наплете, то до іншого. Завжди зуби скалить і посміхається так підло-підло… Все випитає, а потім усе село знає. Щось підбріхує… Комусь це видається смішним, а хтось взагалі її терпіти не може. Останніх вона обходить десятою дорогою:

– Йди звідси, Пампушко! Бо обклепаємо так, що мама рідна не впізнає…

Любка потім скаржиться на це мамі. Тільки ж їй від того й самій недобре. Бо товаришувати з нею не збираються. А за те, що вона «шестірка», ще дужче на Пампушку сердяться.

Любка була повна до неможливості. Вона їла усе підряд, не так, як її сестра. На город зайде чи у сад – виходить звідти з повним, набитим ротом. Якщо десь жаримо сало на вогнищі – Пампушка увірве собі найбільший шматок. Було враження, що її вдома взагалі не годують.

Мати її скаржилася – куди дівчинці з такою фігурою? Намагалася не давати їй багато їсти, щоб Любка схудла трішки. Була у них корова. Мати Пампушки продавала на базарі молоко, сир та сметану. То й там говорила:

– Любка скільки випиває молока, що й на продаж не вистачає…

Мені здається, що в організмі Пампушки був дефіцит кальцію, тому вона молочні продукти так любила. Справа у тому, що всі зуби у неї були гнилі. Від її посмішки плакати хотілося. До шістнадцяти років майже всі зуби Люби були зруйновані карієсом. І тільки тоді мати її звернула на це увагу. Вона навіть кредит взяла, щоб повезти доньку до стоматолога. Адже з таким негарним ротом і посмішкою Пампушку ніхто заміж не позве.

Говорять, що люди з пишними формами – великі добряки. Та я цього за Любкою не помічала. Скільки ж знаю її – все підлість та брехня. І є ж такі люди! Посміхається наче до тебе, запитує так лагідно про справи. Тільки відчувається, що не щиро це робить. Не встиг ти відійти – як вже за твоєю спиною складає про тебе усякі плітки, видумує або перекручене сказане тобою. Через те у нашому колі з Любкою ніхто й спілкуватися особливо не бажав.

Скажеш їй щось і просиш: «Ти ж тільки мамі не говори своїй!». Вона ще ображено дивиться на тебе: «Ну що ти? Звісно, не скажу!» А зранку про секрет гуде вже уся вулиця. А брехала Любка так, наче сама у це вірила. До чого ж правдоподібною її брехня була!

Подальша доля Пампушки склалася не дуже добре. Я це знаю точно. А нещодавно зустрілася з нею у супермаркеті. Вона стверджувала, що стала успішною та заможною жінкою. Нічим не змінилася Любка! Якою була у дитинстві, такою й залишилася у дорослому житті.

Оцените статью
Дівчина на прiзвиськo Памп _yшка