Дивак-дідусь та прояви його романтики

Більше трьох років минуло, як я не бачу і не чую свого дідуся та бабусю. На душі сумно, тому хочу повідати, якою була їхня любов.

Я часто згадую, як дідусь Святослав змушував мене одягати бабусині речі і сидіти в них біля нього. Він хотів, щоб я годинами працювала на гончарному крузі, як це робила бабуся. Дідусь відкрив мені всі секрети бабусиної кухні і говорив, що я маю готувати лише так, як вона.

Дідусь був напрочуд дивакуватим, навіть дуже… Він закінчив навчання аж у трьох університетах. За роки свого життя дідусь багато подорожував. Він ненавидів політику і політиків. Читав виключно наукові журнали, які регулярно виписував. Майже ніколи не вмикав телевізор. Сотні раз перечитував класичну літературу. Знав близько 6 іноземних мов, але говорив лише рідною. Мене часто шокували його примхи, але нерідко доводилося брати в їх здійсненні участь.

Душа у мого дідуся – романтична, наївна, дитяча. Він дуже любив мою бабусю Варвару, просто обожнював і боготворив її. До старості, аж поки ноги не почали боліти, підіймав бабуню на руки. Обов’язково хоч раз в тиждень дарував квіти. У їхньому квітнику барвистих рослин було багато. Дідусь насолоджувався ними.

Коли був вільний час, дідусь проводив його з бабусею на кухні, поки вона готувала страви. Нерідко я бачила, як він сам брав участь у процесі куховарства.

Дід любив робити сюрпризи коханій жінці. Пам’ятаю випадок, як у квітучий сад він протяг електрику. Виніс крісло-качалку та маленький журнальний стіл, на який поставив грамофон і вазу з торішніми яблуками. Коли бабуся повернулася додому, він повів її у сад, всадив у крісло. У повітрі відчувалася вечірня прохолода, то дідусь накрив бабуню ковдрою. Потім він поставив платівку і під мелодію співав своїй дружині пісню, яку написав сам.

Ввечері вже немолоде подружжя сідало на велосипеди. Вони їхали вулицями села до річки подивитися захід сонця. А потім поверталися назад. Цю традицію увів у родину дідусь і бабуся неухильно в теплу пору року дотримувалася її.

Часто цей дивакуватий чоловік, як його називали знайомі, писав вірші. Присвячені вони були бабусі. Він намагався виконати усе, про що вона його просила. Бабуня іноді аж занадто отримувала дідусевої турботи. Але вона безсумнівно, цінувала чоловіка і любила його вдачу.

А був випадок, коли дідусь власними руками викроїв блузу для бабусі. Це був подарунок на її день народження. Мені довго довелося бути моделлю, щоб блуза сподобалася бабуні. Найцікавіше, що він сам вишив на ній хрестиком квіти. Бабуня була в захваті від такого сюрпризу.

Бабусі Варвари не стало у віці 85 років. Дідусь один залишився. Він не зміг перенести розлуку з коханою жінкою. Пішов у вічність за бабусею через два місяці.

З тих пір минуло три роки, як я лише згадую їх. Пам’ятаю їхню любов, романтичну натуру свого дідуся Святослава та мудрість бабусі Варвари.

Оцените статью
Дивак-дідусь та прояви його романтики