Є у мене знайома Марина. У неї є чоловік і семирічний син, який ходить у перший клас школи. Недавно маму викликали до шкільного психолога і жінка через це дуже переживала.
Подзвонили їй зі школи і сказали, що потрібно прийти і поговорити на дуже серйозну тему. Жінка переживала, що з сином сталась, якась біда, тому відпросилась з роботи і побігла до школи.
Коли прийшла до класу запитала у класної керівниці:
– Доброго дня, Олена Миколаївна. Що сталося?
– З вашим сином все добре, але потрібно вам поговорити з шкільним психологом. Вона сьогодні проводила урок і має вам дещо показати, – суворо сказала вчителька.
Матір хлопчика пішла у кабінет до психолога, по дорозі думала: “Невже, Микола щось натворив, він у мене тиха і спокійна дитина. Це напевно, якесь непорозуміння!”.
Вона зайшла до кабінету і побачила літню жінку з стурбованим обличчям:
– Доброго дня, проходьте сідайте, – сказала шкільна психологиня.
– Доброго дня, – відповіла жінка.
– Ми сьогодні з дітьми малювали малюнки і я просила намалювати найрідніших людей. Діти намалювали своїх батьків і сестер, а деякі діти намалювали бабусю з дідусем також. А кого ваш син намалював?
Психологиня показала малюнок, а на ньому син тримає за руку батька, і бабуся з дідусем стоять поруч. Микола підписував на малюнку людей: я, тато, баба і дідо.
– Ви зрозуміли що не так?
– Не знаю? – здивовано відповіла мати хлопчика.
– Ваша дитина не намалювала матір – це означає, що ви, на думку дитини, не є біля неї, а значить не цікавитесь життям сина. За ним доглядає батько і бабуся з дідусем. Ви не живете разом з дитиною?
– Ні, ми живемо разом.
– Тоді подумайте над тим, чому син вас не намалював.
Коли Марина вийшла з кабінету, то довго думала чому син не намалював її, невже, вона мало приділяла йому уваги.
Жінка завжди була з дитиною: виховувала, одягала, годувала і читала книги синові. Недавно у кінотеатр ходили, мультфільм про тварин дивились, Микола після перегляду був дуже щасливим. Три місяці назад у парк атракціонів їздили і Марина гуляла з ним, морозиво купила.
Вона прийшла за сином до класу і забрала його додому, а по дорозі запитала:
– Скажи, будь ласка, а ти мене любиш?
– Так, дуже сильно. – здивовано відповів матері хлопчик.
– Мені показували твій малюнок і говорили, що діти мали завдання намалювати найрідніших людей. Ти намалював батька, бабусю і дідуся. А чому мене не намалював?
– Мамо, ти для мене найрідніша. В тебе волосся світле, а я не мав білого олівця і тому не намалював.
