Я соромлюсь своїх доньок

У мене двоє дорослих доньок Олеся і Марія, ми з дружиною їх виховали і завжди їх любили. Вони вчились у платній школі та відвідували різні гуртки, я ні в чому їм не відмовляв: купував дорогий одяг і багато іграшок. Коли дівчата підросли то вчились в університеті та згодом знайшли хорошу роботу. Зараз з них свої сім’ї і я допомагаю  доглядати за онуками. Зараз я живу сам, бо дружина померла чотири роки назад.

Пенсія у мене маленька, мені її вистачає тільки на їжу. Комунальні послуги оплатити та ліки купити я не можу собі дозволити. Діти знають, що я мушу економити і мало маю грошей, але вони ніколи не пропонували мені допомогти. Одного разу я попросив у них позичити грошей, але доньки відмовили, сказали, що вони і самі економлять, бо не мають грошей. Не вірю я їм: їхні діти одягаються у дорогі речі і відпочивати вони з сім’ями кожного року їдуть на море. Не один раз вони приїжджали до мене та розповідали, що не хочуть готувати їжу вдома, а харчуються у кафе. Якби дійсно вони економили, то б готували вдома. Моїм онукам вони купують дорогі смартфони і комп’ютери, завжди дають кишенькові гроші.

Мій  друг Василь розповідав, що йому діти допомагають: вони купують продукти і платять за комунальні послуги.  Одного разу його син оплатив йому путівку в санаторій, перед від’їздом він дуже хвалилась переді мною, а мені було образливо, я згадав, що жодна з доньок навіть не захотіла мені позичити грошей. Мені було соромно, що мої діти не дбають про мене.

Я пам’ятаю, як колись мені допомагали мої батьки, коли я вчився в університеті. Згодом коли я закінчив навчання і знайшов роботу, то я купував мамі з татом продукти і допомагав матеріально. Вони ніколи не говорили, що їм потрібна допомога, але я розумів, що пенсії у них невеликі, тому мені потрібно їм віддячити за те, що вони мене виховали, одягали і годували.

Мої доньки виросли егоїстками, вони дбають тільки про себе і свою сім’ю – це моя провина, не потрібно було у дитинстві виконувати їхніх забаганок, а вчити їх, що ближнім потрібно допомагати також.

Коли була дружина жива я мав підробіток: працював вантажником на фабриці меблів. Зараз у мене вже немає достатньо сил, щоб працювати. Додаткові гроші я віддавав дітям, тоді я був їм потрібен, а зараз вони навіть приїжджати до мене не хочуть. Ось таку вдячність від доньок я отримав на старість.

Оцените статью
Я соромлюсь своїх доньок