Чотири роки назад я придбала багато дитячого одягу, коляску, ліжечко та іграшки. Узяла солодощі, теплу зимову куртку на зріст дев’яносто вісім сантиметрів і поїхала у органи піклування та опіки, щоб отримати документ проте, що я буду опікуном.
А потім я приїхала у дитячий будинок і до мене привели дворічну дівчинку. Я уже декілька раз приїжджала до неї і мені приходилось півтори години добиратись в одну сторону, бо я живу у іншому кінці міста. Сьогодні ми будемо разом назавжди.
Ви собі не уявляєте, яка вона маленька, худенька, які у неї гарні блакитні очі, наче небо. Цікаво, як би це була моя рідна дитина, чи була б вона схожа на цю дівчинку? Думаю, у неї також було б довге чорне волосся і така ж щира посмішка.
Цей день змінить моє життя і життя цієї дитини назавжди, я стану їй матір’ю, а вона моєю довгоочікуваною дочкою. Для мене це неабияке щастя, а для дівчинки початок нового життя.
Чотири роки назад я всиновила хлопчика і щоб полюбити його мені потрібно було шість місяців, а ця дівчинка поселилась у моєму серці одразу після знайомства. Я коли глянула на неї, то зрозуміла, що це моя дочка і я маю забрати її додому. Я не розумію, як рідні матері можуть залишити свою дитину. Я б так ніколи не змогла. Напевно, у них були вагомі причини. Цю дівчинку не можливо не любити, а відмовитись від неї для мене нереально. Напевно, вона мала бути моєю дочкою. Нехай вона буде здоровою і щасливою.
Рости великою моя дівчинко! Я щаслива, що знайшла тебе.
