Зі своїм батьком я ніколи не могла знайти спільної мови. Він ніколи не підтримував мене, не розумів. Коли у мене щось не вдавалося спочатку у навчанні, а потім у роботі, завжди звинувачував мене, мовляв, це все моя бездарність. Я вже було подумала, можливо, не рідна йому, але мама швидко переконала мене, що такого й бути не могло. Казала, що це такий поганий характер у нього на старість зробився. Хоча, як на мене, він завжди таким був.
Кілька років тому я вийшла заміж і вже виховую маленького синочка. Чоловік мій дуже хороший, все мені допомагає, і по дому, і з вихованням сина. Крім того, ще й працює цілий тиждень.
Але, нещодавно з’явилась одна проблема. Коли я зі своїм чоловіком після весілля вирішили переїхати від його батьків і почали шукати житло, мої батьки запропонували нам викупити у них половину квартири, а іншу половину — подарунок на весілля. Ми спочатку дуже сумнівалися, оскільки я розуміла, що в якийсь момент можу просто не витримати постійних докорів зі сторони батька. А чоловік знав про мої напружені стосунки з батьком. Але, кращого варіанту на той час не було, їхня квартира була велика, у дуже хорошому районі, та й гроші у нас були. Одним словом, ми погодилися.
Батькам віддали половину суми, і вони перебралися жити в іншу, меншу квартиру, що залишилась батькові від моєї бабусі. А ми — зробили ремонти, все поміняли, вклали дуже багато грошей. Пройшло уже більше ніж 2 роки. Про документи на квартиру ми й не подумали, все ж, це — мої батьки рідні, від них не чекаєш нічого поганого.
Нещодавно прийшов мій батько, і заявив, щоб ми віддали гроші за ту частину, що вони нам нібито подарували.
Виявляється, батько задумав дачу придбати, бо на старість захотів перебратися на природу, зайнятися господарством. На мої аргументи про те, що батько може продати свою квартиру, в якій зараз проживає і купити собі дачу, він тільки розсміявся. Він не має наміру цього роботи, бо може ще захоче колись у місто повернутися.
Але, що нам робити у такій ситуації, з маленькою дитиною на руках? Скільки мені ще терпіти постійні вибрики зі сторони мого тата? Мені здається, що він уже зовсім з глузду зійшов. Може, мама щось недоговорила мені й тому, батько так не любить мене і, навіть, ненавидить? Чим я заслужила таке ставлення до себе?
