Як я воюю з рідною матір’ю за хату.

Через вісім років подружнього життя я розлучився з дружиною. Вона вирішила пожити для себе, і залишила мене з 6-річним сином на руках. Спочатку трохи допомагала, приходила в гості, а потім зовсім про нас забула.

Перші самостійні місяці стали дуже складними — ледве вдавалося поєднувати роботу і виховання дитини. А потім мені на думку спала одна чудова ідея.

Моя бабуся по лінії мами мала будиночок серед мальовничих Карпат. Вона відійшла у вічність 4 роки тому. А хатина серед безмежних полонин залишилася пустою. Мама не мала бажання займатися нею, хоч офіційно вона належала саме їй.

Вона давно не цікавилася нашим життям. Нещодавно знову вийшла заміж за молодшого за себе чоловіка, тому все інше їй не було потрібне. Ми навіть трохи кепкували з неї, що за своїм новим коханим вона забула, що все ж таки є бабусею. Бабусина хата тим часом все практично потонула в бур’янах, потребувала капітального ремонту і догляду.

Ми з сином переїхали туди жити, почали ремонт. Мама не була проти, більш того, говорила, що ніколи не повернеться в ті місця. Спочатку повністю оновили дах, стіни, підлогу, огорожу. Потім потихеньку поміняли багато чого всередині. Нам все дуже подобалось: природа, чисте повітря, приємні сусіди. Саме там я знайшов спокій, а синок відчув радість дитинства — бігав днями серед чистої природи, ходив зі мною на рибалку та в ліс.

Потім мене вразила неймовірна ідея здавати хатину туристам. До того ж місця вистачало. Це зараз дуже популярно, та й додаткові кошти на життя зароблятиму. Справа нелегка, скажу чесно, але треба було думати про майбутнє сина. Я мав деякі заощадження, але цього надовго не стало б. І саме моя дитина надавала мені сили для здійснення всіх задумів. Я чудово розумів, що в нього є лише люблячий тато.

Так минуло два роки. І раптом приїхала моя мама і заявила, що тепер вона буде здавати хату туристам і заробляти на цьому.

— Мамо, як так, ми ж домовлялися? Врешті-решт, хто компенсує витрати на ремонт?

Мама сказала, що буде повертати поступово. Звісно, мені це все не подобалося. Дивно, що до певного часу її не цікавила ця хатина, а тепер, коли ми в ній навели порядок і перетворили на бізнес, все змінилося. Можливо, на цей крок її намовив молодий чоловік. А може, почуття до нього згасли, і з’явилися нові особисті плани.

Проте це несправедливо, особливо щодо її єдиного онука. Щодня мама наполягає на поверненні ключів від хати. Я витримую час, як тільки можу, але від цього всередині з кожним днем накопичується злість. Поговорив про це з сестрою. Вона повністю мене підтримала. А вже закінчується зима, і на нас чекає новий сезон. Тим часом конфлікт досягає піку.

Що робити далі, не знаю. Моя мама й так живе добре, а для нас із сином залишитися дуже важливо. До суду, звісно, йти не планую, адже це рідня мама.

Може, хто дасть гарну пораду щодо розв’язання цієї проблеми?

Оцените статью
Як я воюю з рідною матір’ю за хату.