Я виріс в маленькому містечку на Полтавщині й дитинство в мене було дуже насичене. Просто пощастило з друзями, компанія хороша, всі займалися спортом, любили грати на музичних інструментах та й загалом хлопці прості. Є у мене друг Мишко, коли йому було 7 тато його віддав на плавання. Хлопець просто обожнював спорт, і все що з ним пов’язано, а от до точних наук не тяжів. Приходив додому виснажений, і вже просто не мав сил на домашку, батьки його розуміли, проте старалися йому допомагати в навчанні, аби хоч трійки ставили. Зате був гордістю сім’ї та міста, адже в 14 років став чемпіоном України з плавання.
Керівництво школи Мишка підтримувало та поважало, але не всім вчителям подобалось таке відношення.
«Чому я маю йому ставити 3? Він не зможе вирішити просте рівняння!» – кричала наша вчителька з математики.
«Він не знає жодного вірша Тараса Шевченка. Його неможливо заставити прочитати хоч одну книжку» – підтримувала бесіду Марія Михайлівна, вчителька з української.
В кінці дев’ятого класу вчителі серйозно взялися за нас, адже попереду іспити. На одному з уроків Наталія Олександрівна, вчителька з математики, викликала Мишка до дошки. Звичайно ж, мій друг не зміг вирішити навіть примітивне рівняння.
«Це тобі не в басейні руками й ногами дриґати, тут треба кивати мізками» – сказала єхидно вчителька Мишку.
А мій друг тільки посміявся, не всім дано дискримінанти вирішувати.
По закінченню уроків ми з хлопцями вирішили піти відпочити на річку. На вулиці травень, водичка ще була холодна, проте сидіти на березі було одне задоволення. Підходячи до річки ми почули дитячий крик, хлопці почали бігти, відчуваючи біду. В річці ми побачили дівчину й хлопчика, які тонули й кликали на допомогу. Мишко за секунду роздягнувся й побіг рятувати дітей, і йому це вдалося. Поки Мишко витягував горе-плавців ми вже викликали швидку допомогу. Їх трьох госпіталізували в лікарню й на щастя, діти обійшлися звичайним переляком.
Через декілька годин, сидячи в палаті з Мишком ми почули звук жіночих туфель, які мало не бігли по коридору. Вже за мить в палату влетіла наша вчителька з математики й почала плакати обіймаючи Мишка.
«Ти врятував моїх дітей, ти зберіг одразу три життя! Я без них не можу!» – заявила вчителька Мишку.
Як виявилось, хлопчик з дівчинкою дійсно були дітками нашої вчительки й вони справді не вміли плавати. Чому вони в травні пішли на річку, дотепер залишається загадкою.
В кінці року Мишко отримав з математики 4. Він підійшов до дітей Наталії Олександрівної й сказав:
«Ходімо діти, я навчу вас руками й ногами дриґати,».
І в нього це вдалося, він дійсно навчив малечу плавати й все літо братик та сестра провели на річці.
