Мій племінник приніс додому немовля

Інколи буває так, що сімнадцятирічний племінник додому приносить немовля …

Мене звати Василина. Мені сорок чотири роки. Я живу в невеликому місті. Колись у мене була сестра, але вона з чоловіком загинула в автомобільній аварії коли її сину було чотири роки. Я була змушена всиновити хлопчика, я не могла дозволити, щоб він потрапив у дитячий будинок. Я зробила все, щоб  він виріс щасливим, справедливим і відповідальним.

Після школи хлопець вступив в університет вчитись на актора. Жив він у гуртожитку, бо навчальний заклад знаходився у іншому місті. Приїжджав він до мене тільки на вихідні і то не завжди. Я думала, що він увесь свій час присвячує навчанню, але я помилялась.

Після закінчення першого курсу на літні канікули племінник мав приїхати додому, але затримався. Він приїхав на три тижні пізніше, але не сам, а з немовлям. Спочатку я не повірила своїм очам, я думала, що я сплю, але згодом зрозуміла, що це правда.

– Це  – Петро! Мій син. – гордо сказав племінник.

– Не розумію. Не жартуй! Чия це дитина? – перепитала я.

– Це моя дитина! Я не міг її залишити одну.

Мені стало погано і почало колоти серце. Я пішла на кухню, щоб випити холодної води. Коли я сіла на крісло та стала почуватись краще, то я побачила, як хлопець колише дитину на руках і усміхається до неї.

– Розкажи мені, будь ласка, де матір дитини?

– Зараз розповім…

Виявилось, що з ним у одній групі вчилась Наталя. Дівчина відразу йому дуже сподобалась. Вона була дуже гарною, розумною і життєрадісною. Згодом він дізнався, що в дівчини батьки також загинули і виховала її бабуся. Зараз вона залишилась одна, бо Марія Олександрівна чотири місяці назад пішла на небеса.

Молоді люди почали зустрічатися. Вони на парах сиділи разом, а ввечері ходили у кінотеатри, кафе і на дискотеки. Вони дійсно любили один одного. Одного разу дівчина сказала, що вагітна. Він вирішив мені нічого не розповідати, бо боявся, що я не підтримаю його. Вони планували назбирати гроші і справити весілля. Але під час пологів трапилась трагедія. У Наталі почалась кровотеча і лікарі не змогли її врятувати.

Андрій зробив все, щоб забрати немовля, бо лікарі сімнадцятирічному хлопцю спочатку не хотіли віддавати дитину. Він благав лікарів і головного лікаря не віддавати його кровинку в дитячий будинок. Працівники пологового будинку пожаліли його і оформили дитину на хлопця.

Коли я почула цю історію, то я зрозуміла, що племінник правильно вчинив коли забрав сина. Зараз я доглядаю за дитиною, а хлопець перевівся на заочне навчання. Він знайшов роботу і забезпечує себе та свою сина. Хлопець дуже любить свого дитину і говорить, що  хлопчик схожий на свою матір.

Оцените статью
Мій племінник приніс додому немовля