Ми з чоловіком живемо 30 років у шлюбі, в нас троє дітей – два сини та дочка. Сьогодні я розповім вам історію своєї донечки, бо ж на мою думку, це має знати кожна мати.
У 27 років я народила Маринку. Наша донечка завжди була спокійною дитиною, охайною, дуже любила прибирати, гарно вчилася в школі й завжди прислухалася до наших порад. Вона була хазяйновитою, закінчила університет з червоним дипломом і в неї була величезна кількість друзів.
П’ять років тому вона зустріла Олексія. Він старший за неї на 5 років, має свій бізнес, не має шкідливих звичок, і з першого погляду цей чоловік, мрія кожної жінки. Проте це тільки з першого погляду. Коли вони почали зустрічатися Маринка припинила спілкуватись з частиною своїх друзів, скоротила спілкування зі мною й татом й більше часу почала проводити дома. Олексій в цей час багато працював, і, як виявилось пізніше, повністю контролював Марину. Після весілля він вирішив завжди зустрічати її з роботи, Марина бачилася з подругами тільки в них вдома, та й взагалі здавалося, що дочка не може реалізувати себе. Пізніше Маринка завагітніла й народила чудову донечку.
Потім Маринка сиділа в декреті з внучкою, я їх бачила один-два рази в місяць, з друзями вона не зустрічалася взагалі. Дитина не могла відвідувати розвивальні заняття, спілкуватися з іншими дітками, ходити в ігрові кімнати, і все через контроль батька. Він обмежив Марину й маленьку Даринку у всьому. Тільки сидіти вдома, гуляти перед будинком, до мами-двічі в місяць.
Одного дня я прийшла до них в гості без попередження, Олексій в цей день був вихідний. Зайшовши у квартиру я здивувалася – квартира була чиста, причепитися не було до чого, Марина приготувала три страви, дитина гралася в манежі і я бачила ідеальну картину. Ідеальну, проте без душі. В цьому не було нічого живого. Я розуміла, що моя дочка все робить на автоматі, дитина сидить в манежі, аби не відволікати тата, а Олексій за дві години, які я там провела, проронив 2-3 речення.
Я бачила, як моя дитина впадає в деnресію, проте не могла нічого з цим зробити. Я намагалася поговорити з Олексієм, проте він вважає, що жінка має тільки сидіти вдома, готувати їсти й виховувати дітей.
Одного дня Марина прийшла до нас 3 сиH цями і сказала, що розводитиметься з Олексієм. Як виявилося, вона віддала Даринку в садочок, вже домовилася про повернення на роботу і сказала про це Олексію. Чоловік влаштував їй скандал і заявив «або робота, або він». Моїй дочці набридло страждати від постійного морального наcи льства, вона не хотіла залежати фінансово від тирана, який контролює кожен її крок. Вона хотіла розпочати нове життя. Вже за тиждень Маринка з Даринкою переїхали до нас, ми з татом допомогли перевезти речі, а Олексій за цим усім просто спостерігав.
З того часу пройшло два місяці. На наше щастя, внучка легко пройшла адаптацію в садку, хоча до цього мало спілкувалася з дітьми. Марина закріпилася на роботі й зараз шукає арендовану квартиру для себе й доці. Олексій з часу їхнього переїзду жодного разу не передзвонив. Вони просто розвелись і все.
І знаєте з цієї історії я зробила один дуже важливий висновок. Не виховуйте «чемних» донечок, бо ж дорослими вони стають потенційними жертвами тиpаHів. Ці дівчата звикають бути «чемними» й вважають життя під постійним контролем-нормою. Давайте волю своїм дітям, давайте можливість проявляти себе й тоді на них чекає світле й успішне майбутнє.
