Зранку мене розбудила моя старша дочка:
– Мамо, мамо. Я не знаю, що мені робити?
– Що сталось? – сонним голосом запитала я.
– Я ходила вигулювати собаку і побачила, що біля наших воріт дитина лежить загорнута в ковдрочку, а батьків немає.
– Яка дитина?
– Мамо, вставай я тобі покажу. Надворі холодно і вона може замерзнути.
Я встала і швидко одягнулась та пішла слідом за дочкою. Біля наших воріт лежало немовля загорнуте у стару ковдру. Біля нього стояв пакет і я його відкрила. У ньому були підгузки, дитяча суміш і лист у якому була написана дата народження, вага, зріст та прохання: «Подбайте про мою донечку».
Я забрала дитину додому і зателефонувала у поліцію. Вони пообіцяли приїхати і забрати немовля. Сказали, що я погодувала її і переодягнула. Так я і зробила. Коли ми розгорнули ковдрочку, то подивились на дитину і побачили, що вона була дуже гарна: чорне волосся, блакитні очі і акуратний носик. Якщо дата, яка написана на аркуші паперу правильна, то дівчинці два тижні.
Через тридцять хвилин приїхала поліція і вони довго мене розпитували про дитину, а тоді її забрали і поїхали. Мені було дуже цікаво, як склалась доля дівчинки і через тиждень я пішла у поліцію. Але там про неї нічого не знали, бо зразу дитину відвезли у дитячий будинок.
Коли я туди зателефонувала, то вихователька сказала, що не може розповідати про дітей, але коли дізналась, що це моя донька її знайшла, то розповіла:
– Лікар дівчинку оглянув і виявилось, що вона здорова. Вчора її вдочерили хороші люди.
– А її рідна мати знайшлась?
– Так. Нею виявилась, молода дівчина – студентка другого курсу. Вона не мала де жити, бо батько дитини не хоче з нею спілкуватись, а батьки її вигнали з дому, тому вона і залишила свою дитину. Дівчина сподівалась, що чужі люди подбають про немовля.
Після розмови з вихователькою я була щасливою, що у знайденої дитини все склалось добре. Тепер у неї є батьки, які будуть її любити та виховувати.
