Моя наречена пропонувала розписатись і не влаштовувати весілля та не запрошувати гостей. Мені це здалось дивним, бо я вважав, що усі дівчата мріють про розкішне весілля. Я думав, що вона дуже скромна, тому переконав її все ж таки зробити невелике весілля.
Я довго готувався до цієї важливої дати, а Наталя не хотіла мені допомагати. Але я радів, що мені вдалось її вмовити на невеличке святкування.
Я запросив трішки більше гостей, ніж говорив нареченій. Думав, що для неї це буде приємним сюрпризом. Я запросив її друзів та знайомих. Грошей мені не вистачило і я узяв відкладені кошти на відпочинок.
Ось настав день нашого весілля. Друзі та родичі вітали нас. Дехто з гостей уже приїхав “веселим” і через це Наталя дуже розсердилась. Вона почала на мене кричати через те, що я її не послухав, а запросив більше гостей, ніж планувалося. Усі гості чули це, бо сварилась наречена на мене перед входом у РАЦС. У кінці сварки вона сказала, що з таким чоловіком, який її не слухає вона жити не буде і залишила мене самого. Я тоді стояв і навіть не знав, що казати гостям.
На наступний день я телефонував до Наталі, але вона не захотіла мене ні чути, ні бачити. Наші спільні друзі про наше розтавання нічого не говорять. Вони зараз не хочуть допомогти мені помиритись з нареченою, бо важать, що не варто лізти у чужі справи.
Я розумію, що не правильно вчинив, але це не привід покидати мене і влаштовувати сварку біля РАЦСу.
Що мені зараз робити?
