Мені тридцять чотири роки і я завжди мріяла мати власну квартиру, тому багато працювала. Я вважаю, що у такому віці я маю мати власне житло, а не орендувати квартиру. Я назбирала більшу частину грошей на квартиру сама, а іншу частину узяла в кредит.
Коли я купила квартиру, то запросила матір та брата у гості. Хотіла, щоб вони пораділи за мене.
Колись я завжди давала гроші своїм рідним. Брат вчиться в університеті на платній формі навчання, тому я оплачувала його навчання.
Сьогодні я їм сказала, що допомагати не можу, бо мають виплатити кредит і вони дуже на мене розізлились та почали кричати. Я була шокованою і навіть не знала, що їм відповісти.
Брат казав, що я безсовісна людина через яку він не зможе заплатити за навчання і не отримає диплом. Йому залишилось вчитись два роки і я мала почекати з купівлею квартири.
А мати сварилась і говорила, що вона сама не зможе оплатити навчання брата і цього року вона хотіла поїхати відпочивати, а через мене у неї не буде грошей на відпочинок. Казала, що я руйную її життя.
Я дивилась на них і думала, що я їм не зобов’язана допомагати. Вони навіть мені не подякували, що колись я це робила. Мені жаль, що мої родичі спілкувались зі мною лише через гроші.
