Одна кохана на все життя!

Є два типи чоловіків (ну, так завжди було у моєму житті). Одні люблять все, що рухається, а інші закохаються в одну і тримаються її до кінця життя і я досі не змогла визначити, що з цього гірше.
Але хто б гірше не був, та другий таки дуже рідкісний тип і я змогла познайомитися лише в обличчі свого дядька.

Цій історії вже більше ніж 50 років. Мені здається він і досі пам’ятає той день, коли зустрівся з НЕЮ. Це було в університеті, на другому курсі, до них перевелась дівчина з іншого факультету і йому вистачило одного погляду на неї, щоб закохатися і зрозуміти, що вона та сама, з якою він готовий зустріти старість

І хоч йому було 18 років, та у ті часи молодь була стриманою і тому він з дівчатами спілкувався лише за крайньої потреби, як-не-як будували комунізм, а там сімейні цінності інші були.

Його любов звали Аня. Вона прийшла і швидко подружилась з багатьма дівчатами, була веселою і дуже симпатичною, тому не тільки дядько за нею «упадав», а й багато інших хлопців. А потім її визнали першою красунею на факультеті та у дядька зовсім руки опустилися, він вирішив спостерігати за нею здалеку. А всі річ у тім, що він вважав себе недостатньо ідеальним для неї, був надто худий, мав великий ніс, хоча й був найрозумнішим серед всіх студентів.

Розум та відмінні оцінки дядька і допомогли йому найти спільну мову з Анею, якій потрібна була постійна допомога, адже навчалась вона досить середньо. Згодом вони почали більше спілкуватися, але лише як друзі, дядько боявся наважитися запропонувати її щось більше і залишитися ні з чим.

Згодом їх почали розподіляти по роботах. Мого дядька, як одного з найздібніших студентів відправили у Київ, окрім нього в інші організації відправили ще кількох, а от кохану Аню мали залишити у Житомирі, її це дуже розчаровувало, вона собі місця не могла знайти, хотілось до столиці. Тоді мій дядько і наважився запропонувати її одружитися, вона з нього лише посміялась, одружилась з іншим одногрупником, якого теж направили у столицю і так почала жити там.

Час ішов, мій дядько ставав лише кращим та мужнішим, за ним бігали інші жінки, а він навіть не дивився на них, досі лише й міг мріяти про свою кохану. Він не хотів ні з ким будувати стосунки, щоб не зраджувати її, і таким чином страждав від самотності. Вони досі товаришували та він інколи навідувався у гості до молодої сім’ї.

Йому було 37, коли він нарешті усвідомив, що його кохання невзаємне і потрібно пробувати жити далі, тоді у нього з’явилась жінка, з якою вони жили у цивільному шлюбі. У нього була дуже хороша жінка, її звали Галя, вона любила дядька всім серцем, а він… Він був не проти, щоб вона його любила.

В один момент у країні почалась перебудова і не стало чоловіка Ані, тоді дядько був постійно поруч, розв’язував всі питання, допомагав, як чоловік, та все робив для її дітей. Йому було достатньо того, що Аня просто приймає його допомогу й інколи може висловити вдячність. Він вперше відчув себе щасливим, бо був потрібен коханій. Тоді від нього пішла Галя, вона не стала влаштовувати скандали, просто зібрала речі та покинула його, вона все розуміла без слів.

От лише Аня ніколи не сприймала дядька, як чоловіка, він був для неї хорошим другом, от лише він не покидав надії, що у них все спадеться. Незабаром вона вдруге вийшла заміж і він знову залишився сам. Всі навколо говорили, що йому потрібно створювати сім’ю, йти далі, але він знав, що ні з ким, окрім Ані, будувати нічого не хоче.

Кілька років тому Аня переїхала в Одесу і тепер дядько кілька разів на рік відправляється туди на «відпочинок» і постійно пропонує зустрітися старій подрузі, а вона й не проти. Він переконаний, що зумів пізнати справжнє щастя, тому що любив і любить, а мені здається, що нічого жахливішого у світі не має, як віддати життя тому, кому воно непотрібне. Що ви про це думаєте?

Оцените статью
Одна кохана на все життя!