Мій дідусь ще з шкільних років дружив з своїм однокласником. Вони були просто нерозлийвода. З часом вони роз’їхались по різним містах.
Але потім вони знову опининилися в одному і тому ж місті. Тоді у кожного з них була своя сім’я і діти.
Коли він рідне місто, у його однокласника була своя сім’я.
Приїхав мій дідусь на похорон. А потім залишився жити у рідному місті. Тоді дідусь якраз розлучився з попередньою дружиною.
Їм важко було жити разом.
Його друг дуже зрадів цій зустрічі. І коли він дізнався, що мій дідусь у місті, то відразу запросив його до себе в гості.
Йому дуже хотілося познайомити мого дідуся зі своєю сім’єю, показати як він живе, та і самому хотілося дізнатися, що у мого дідуся нового.
Дідусь прийшов до нього в гості. Як він потім розповідав, його відразу вразила дружина друга. Вона була така витончена з дуже кравивими рисами обличчя.
Але дідусь звичайно не показав наскільки вона йому сподобалась. Вони добре повеселились, з того часу почали часто бачитись.
Іноді він підвозив дружину друга, бо свого транспорту у них не було, але дідусь ні разу не показав що дружина друга йому подобається.
Це ж дружина його найкрщого друга і мій дідусь був людиною благородною. Згодом він дізнався, що його найкращий друг Вячеслав серйозно захворів.
Лікарі дового намагалися його врятувати, але їм не вдавалося, нічого не змінило ситуацію і хвороба прогресувала. Мій дідусь намагався його підтримати, постійно приходив його провідати, намагався його розважити.
Також він допомагав його сім’ї. А перед смерттю Вячеслав звернувся до мого дідуся:
“Друже! Я знаю, що мені небагато залишилось. Подбай про мою дружину і дітей.
Вона ще молода і знову захоче вийти заміж, прошу – одружися з нею ти. Мені так буде спокійніше.”
Дідуся дуже здивувала така розмова. Він намагався заспокоїти Вячеслава і сказав, що про дітей подбає.
Наступного ранку Вячеслав помер. Мій дідусь, як і обіцяв, наглядав за сім’єю друга. Одружився з вдовою Вячеслава.
Коли відзначили річницю смерті Вячеслава, мій дідусь сказав своїй дружині, що кохає її.
І кохає давно, з тієї самої миті, як коли вперше прийшов до них в гості.
І що не міг зізнатися раніше з поваги до свого найкращого друга. Ось і жив з цим почуттям декілька років. Вони часто бачились і йому було важко тримати їх в собі.
І його нинішня дружина теж виявляється кохала мого дідуся весь час. Вона була теж дуже порядною людиною, тому і не зізнавалася.
Згодом у них народилася спільна дитина. Діти від попереднього шлюбу віднеслися до цього спокійно.
Вони прийняли мого дідуся дуже добре і вони жили щасливо.
Мій дідусь і його дружина ніколи не ділили дітей на своїх і чужих. Жили вони в любові до самої смерті.
І помер через тиждень після її смерті.
Ось так, виявляється, можна жити і мовчати про своє кохання з поваги до дорогої тобі людини.
