Є у мене одна знайома. Щоразу жаліється, як чоловік діймає її своїми зауваженнями. Одружені вони вже років п’ятнадцять і усі ці роки він хоче зліпити з неї досконалість, а вона все ніяк не дотягує. То схуднути їй треба, то відтінок волосся не той, то омлет недостатньо пухкий, то дітей не так виховує. Одним словом, не та ідеальна дружина на яку він, годувальник сім’ї (а забезпечує він сім’ю сповна, живуть у достатку) розраховував.
Ліпить з неї міс-досконалість, але як тільки вона зосередиться на чомусь одному, то в іншому знову провал, знову вилазить на поверхню її не ідеальність.
Інколи її це дратує, але в основному життям своїм вона задоволена. І хто я, щоб судити. Вони самі у своїй сім’ї розберуться.
Та є у нас спільна товаришка. Звуть її Олена. Коли роздавали красу, вона помилилася чергою. Голова в плечі, зріст метр сімдесят дев’ять, стопа, ніби ведмідь відтоптав, на голові три волосини, зачіску лише трохи рятує хімія і висвітлене волосся, ще й косить трохи, особливо помітно, коли перекине три по сто.
Якщо ви, уявивши її думаєте, що жити їй з такими даними в гордій самотності до кінця життя, то дуже помиляєтесь. Чоловік у неї красунчик. Ще й серцем добрий і свою Оленку боготворить. Не помічає ніяких її вад, крім однієї. Чоловік її веде тверезий спосіб життя і ніколи не був прихильником споживання алкоголю. А Оленка, ще і яка прихильниця. Кожного разу, в кінці робочого тижня мусить “зняти стрес” з колегами після роботи. А коли тиждень видався особливо напруженим, то Олена і розслабляється старанніше. Та додому завжди добирається сама. Там чоловік, з доглянутими, нагодованими дітьми, чекає на трудящу дружину.
Олена завалюється через поріг у квартиру, де її з ніжність вже готовий підхопити коханий. І журить свою неперевершену: “Ну люба моя, як так можна, ти ж моя леді..”.
Олена тримає марку і зі зверхнім королівським поглядом та вишуканим тоном відповідає: “Одружився з красунею – то терпи!”
Ось так дівчата, майте на увазі. Можна чоловіку нав’язати що завгодно, у випадку – якщо він вас кохає…!
