Олексій у двадцять шість років познайомився з Оксаною. Вони познайомились у кав’ярні. Дівчина сиділа сама за столом і пила каву. Хлопцю сподобались сині очі Оксани та довге чорне волосся і він вирішив познайомитись з нею. Олексій попросив присісти за столик біля дівчини і вони почали розмовляти. Згодом хлопець запросив Оксану на побачення. Дівчині було тоді лише двадцять років.
У Олексія три місяці назад була дівчина, яка покинула хлопця і поїхала вчитись у інше місто. Олексій дуже переживав через свої попередні стосунки. Але з Оксаною йому було дуже комфортно і легко розмовляти. Вона ніби розуміла хлопця з пів слова.
На побачення інколи дівчина приходила з маленькою дитиною. Вона говорила, що це її молодший братик, якого батьки не мають з ким залишити.
Дружба переросла у кохання. Олексій і Оксана часто з малечею гуляли у парку. Майже завжди до них дзвонила матір дівчини і кликала додому годувати дитину:
– Оксана, а ну бігом додому. Ти бачила котра година? Дитині уже пора їсти, а ти так довго гуляєш. – сварилась матір Оксани.
Дівчина прощалась і швидко бігла додому годувати дитину.
Згодом, Олексій запропонував Оксані жити разом. Молоді люди були дуже щасливими. Дівчина завжди підтримувала чоловіка і вміла смачно готувати. Хлопець відчував, що він дійсно зустрів свою половинку.
Після року спільного життя пара одружилась. Оксана завагітніла і народила маленьку дівчинку, яку назвали Наталею.
Олексій дуже любив свою дружину і дитину. Завжди дарував жінці квіти і солодощі, а маленькій донечці – іграшки.
На вихідні до подружжя у гості приїхала матір Оксани з сином. Після розповіді тещі Олексій змінив свою думку про дружину.
Мати дружини з молодшим сином приїхала в обід. Оксана з донечкою у цей момент гуляла в парку, а Олексій був сам вдома.
Подзвонили у дверний дзвінок, чоловік відкрив двері побачив тещу та братика дружини.
– Доброго дня, – привіталась матір Оксани.
– Доброго дня, Олена Степанівна. Заходьте до хати, чого ви в коридорі стоїте. Оксана гуляє в парку з дочкою, мають зараз прийти додому. – сказав Олексій.
– Я бачила, що вони гуляють у парку. Але мені потрібно поговорити з тобою. – сказала Олена Степанівна.
– Заходьте на кухню, я зараз чай з печенням дам, – Олексій помив руки і заварив чай.
Хлопець сів біля тещі і запитав:
– Щось сталось? У вас стурбований вигляд.
– Олексію, навіть не знаю, як тобі розповісти. Але я маю розказати, бо мовчати не правильно. Олег – син Оксани. Хлопчик є моїм онуком.
– Не розумію, як Оксани син? Це жарт? Для чого ви мені увесь цей час брехали? – запитав Олексій.
– Оксана була дуже молода коли народила Олега. Ми вирішили нікому не говорити, що це її дитина. Я виховувала хлопчика, як свого сина. Але зараз я бачу, що дочка з тобою створила хорошу сім’ю. А дитині потрібен батько і мати. Тому, я наважилась розказати правду про хлопчика. Ти хороший чоловік і тому, я думаю ти все зрозумієш і всиновиш Олега. Оксану ти любиш і вашу донечку також, думаю зможеш полюбити хлопчика.
– Олена Степанівна, вибачте але мені потрібно серйозно обміркувати те про що ви мені розповіли. До побачення! – сказав Олексій і вийшов на двір.
Ввечері Олексій повернувся додому. Він був трохи засмучений і навіть злий на Оксану, за те що вона так довго йому брехала, але але вирішив поговорити з дружиною про те, що трапилося і вони домовилися забрати хлопчика до себе жити. Зараз у них щаслива сім’я. Олег називає батьком Олексія, а чоловік дуже любить хлопчика. Вони разом грають у футбол і рибалять. На вихідні приїжджають до Олени Степанівни і завжди допомагають жінці вдома.
