Ось так сходили ми з донькою до лікаря

Моїй доньці Маринці чотири роки. Вона захворіла, і дружина сиділа з нею вдома на лікарняному цілий тиждень. На сьогодні потрібно йти до лікаря, а дружину викликали на роботу. Вона просить мене, щоб із дочкою пішов на прийом. Я зателефонував своєму начальнику, відпросився на весь день. Начальник пішов мені на зустріч, погодився. Так що в призначений час ми з Маринкою пішли до лікаря.

Обстеження показало, що все нормально, і донька може ходити в дитячий садок. Коли ми вже збиралися виходити, на столі у лікаря Маринка помітила картинки. Зображення корови, коня, вівці та свині. Лікар побачив, що Маринка зацікавилася картинками, і запитав, як можна назвати тварин одним словом.

– Тварі, – відповіла Маринка.
– Ні, потрібно сказати, домашня худоба.
– То вже два слова, я знаю. Мене мама навчала.

Ми з лікарем посміялися винахідливості моєї доньки. Вона в мене така розумниця. Я не хвалюся, знаю, що так і є. Дружина говорила, що і в дитячому садочку помітили розумові здібності Маринки. Я не перестаю гордитися своєю донькою, весь час про неї розказую. Вважаю, що так і потрібно робити. Але мій товариш говорить, що я аж надто часто говорю про доньку, інколи стає не цікаво. Я не хочу йому вірити, моя донька найкраща.
А ви як вважаєте?

Оцените статью
Ось так сходили ми з донькою до лікаря