–Сергій, дивись, як сонце світить – скоро літо. Сходи за молоком, твій друг тебе уже чекає…
–Мама, а тато на роботу пішов?
–Пішов, пляшку і гроші на молоко приготував, тільки іграшки свої прибрати не забудь.
–Я коли прийду приберу, як мені набридло прибирати, за молоком ходити, і чому так далеко та діжка з молоком стоїть, може якось без молока…
Малий Сегрій постійно так причитав, але все–таки йшов за молоком, прибирав, він у нас слухняний.
А молоко коров’яче привозили недалеко до церкви і ще задовго до приїзу діжки з молоком на тому місці вже стояла черга.
Хлопчики купили молоко, але поки донесли його додому, то втомилися і зголодніли. Його друг жив на першому поверсі і вже дійшов додому, а ми жили на другому. Сергій піднімався на другий поверх, я почула його кроки і швидко відчинила двері.
–Сергійку, синочку, вже прийшов, який ти в мене розумаха! Я так молока хочу, давай швидше пляшку!, – сказала я.
Я взяла пляшку і почала пити молоко, віддавши кришку синочку. Сергій дивився на мене не відриваючи погляду:
–Мама, залиш ще нам молока. Ти що, хочеш все молоко випити?!
Я перестала пити, мовчки віднесла молоко на кухню і поставила його на стіл. Сергій швидко побіг на кухню, щоб подивитися скільки там залишилось ще молока.
На його подив, там молока залишалося майже ціла пляшка, і йому стало соромно, що пожалів своїй мамі молока. Сергій поснідав, зробив уроки і пішов в школу…
Коли Сергій прийшов додому, то тато уже був вдома. Я варила молочну лапшу, а тато лагодив табуретку. Сергій з винуватим поглядом підійшов до тата і сказав:
–Татко, я провинився, мені дуже соромно.
–Сергійку, синочку, я все знаю, тепер прибирай іграшки відразу, як погрався.
–Тату, мені соромно перед мамою.
–Що ще сталося?
–Я мамі пожалів молока.
Сергій заплакав і розповів татові як все було.
–Не плач, – сказав тато, – Кожен може помилитися.
Мама старається для нас, не можна нікому нічого жаліти. Завтра зранку підійдеш і попросиш пробачення. ти дуже хороший хлопчик і те, що у тебе є совість – дуже добре. Пам’ятаєш, як ти розлив воду на кухні і не зізнавався, бо боявся, що тебе насварять. А потім все–таки розповів, що це зробив ти. Мама ж тоді тебе не сварила, а похвалила за чесність.
–Тато, все так і було, я хочу якнайшвидше попросити у мами пробачення.
–Не переживай, добре, зараз заспокойся, а зранку до неї підійдеш і попросиш пробачення.
Тато обійняв свого сина і Сергію стало спокійно і затишно, він відчув татову любов. Вночі Сергій погано спав і чекав коли ж нарешті настане ранок. Він почув, як тато збирався на роботу, потім поснідав і пішов, як мама щось робила на кухні. Тоді Сергійко встав з ліжка і підійшов до мами.
–Мама, доброго ранку! Пробач мене, будь ласка за те, що я пожалів тобі молока, не хотів йти за молоком і не зібрав вчасно іграшки.
— Синочку мій, забудь про це! Ти ж не тільки про себе турбувався, а й про тата не забув. Я рада, що у мене росте такий хороший синочок! Ти – моя гордість і виростеш дуже хорошою людиною! коли я помру, будеш мені на могилу носити квіти?
–Що ти таке кажеш?! Ми будемо жити довго і щасливо! Мама, ти мені пробачиш?
–Звичайно, сонечко, пробачаю і дуже тебе люблю!
Мама обійняла сина, у вікно світило сонечко і ранок почався дуже радісно…