Cусіди помітили, що у нашій родині все так п0гано і викликали службу 3аxисту дітей

У мене була чудова родина — мама, батько і я, зовсім маленька. Та потім сталося стpашHе. Мій татко загиHув в автокатастрофі і ми залишилися зовсім самі. Мати почала зловживати алкоголем і постійно гуляти з якимись людьми. Ніхто не піклувався про мене, інколи я по декілька днів не їла. Я зовсім не ходила до школи, а просто тинялася містом.

Через деякий час сусіди помітили, що у нашій родині все так погано і викликали службу захисту дітей. Ті сказали, що заберуть мене і мама не зможе далі займатися вихованням. Матір пообіцяла, що зміниться і випросила у них місяць. Вона не збрехала, відразу ж почала наводити лад вдома. За наступний тиждень вона жодного разу не пила, почала готувати їжу, навіть попрала всі мої речі. Ще через декілька днів я пішла до школи, з новим портфелем та гарними зошитами.

У нас в родині все наладилося, я навчалася, мама знайшла гарну роботу, ми навіть собаку завели. Одного вечора вона позвала мене до себе і розповіла, що деякий час спілкується з одним чоловіком і хоче познайомити нас. Але я не розуміла, навіщо він нам? Невже мама більше не згадує тата і просто забула про нього?

Наступного дня, коли я повернулася зі школи, я побачила на подвір’ї високого чоловіка, а поряд була маленька дівчинка. Це був дядько Сергій і його донька Христина. Вони приїхали, щоб познайомитися зі мною. Він привіз мені іграшки, був дуже веселий і постійно посміхався. З Христиною ми багато гуляли, стали подругами навіть.

Вже через декілька тижнів ми почали збирати речі, мама сказала, що якщо я не проти, ми можемо жити всі разом. Я була тільки за, мені сподобалося проводити з ними час. Мама з вітчимом ніколи не сварилися, ми гуляли на вихідних всі разом і все у нас було добре. Але не довго. Мама потрапила до лікарні і вже не повернулася звідти.

Тоді ж по мене прийшли зі служби і забрали до сиротинця. Дядько Сергій приходив до мене, приносив мені цукерки та іграшки, інколи приводив з собою Христину. Він казав, що дуже скоро забере мене звідти. І він не збрехав. Одного дня я побачила його авто на подвір’ї дитячого будинку і зрозуміла, що він приїхав по мене. Того ж дня я вже засинала у своєму ліжку.

Я сумувала за мамою, часто плакала. Дядько Сергій намагався мене відволікти, ми багато часу проводили всі разом. Я бачила, що йому також тяжко, і була вдячна, що він не покинув мене і тепер ми знову родина.

Навчання в школі проминуло швидко, я почала навчатися в інституті, вийшла заміж, знайшла гарну роботу. Весь цей час татко Сергій був поряд і допомагав мені. З Христиною у нас чудові відносини, ми живемо поряд і часто гостюємо одна в одної. Кожні вихідні ми разом відвідуємо нашого батька, відпочиваємо, ділимося новинами.

Тепер у нас велика і дружня родина. Я вдячна за те, що у моєму житті з’явився татко Сергій. Без нього все склалося б не так добре. Мене добре виховали і я стала людиною, за що я також дякую йому.

Оцените статью
Cусіди помітили, що у нашій родині все так п0гано і викликали службу 3аxисту дітей