Поверхом вище живе бабуся. Діти у неї постійно на заробітках, тому бабуся часто залишається сама. Важко людині в літах, коли немає підмоги, а хворіє вона часто, тому й рідко виходить з квартири.
Ми переїхали сюди відносно недавно. Житло дісталося чоловіку від його покійної бабусі. Щойно ми заселилися, до нас завітала Ніна Григорівна, щоб познайомитися з новими сусідами. Вона товаришувала з чоловіковою бабусею та справила враження приємної, милої співрозмовниці.
З’ясувалося, що в нас є спільні захоплення. Ніна Григорівна, як і я любила кімнатні рослини та в’язання спицями. Коли вона вже йшла від нас, то попросила мій номер телефону, щоб був про всяк випадок. Бабуся мені дуже сподобалась і шкода було стареньку, що залишилась сама в її то літа. Я звісно, номер дала й приходила, коли потрібно було щось допомогти. Ліки купувала й продукти інколи. Та якось Ніна Григорівна зателефонувала й попросила позичити їй жменьку якоїсь крупи, чи макаронів. Я якраз приготувала вечерю, тому вирішила, що доречно буде пригостити нею сусідку.
Поклала до миски картопляне пюре, котлети та салат з капусти. За лічені хвилини тарілка стала порожньою. Я чекала на подяку, але в мою сторону полетів шквал критики. Виявляється, котлет я готувати не вмію, пюре з грудочками, а тарілка взагалі на собачу миску схожа. Це було так неочікувано, що я навіть не знайшла, що відповісти. Просто мовчки, ледве стримуючи сльози вибігла з квартири.
Наступного дня сусідка до мене зателефонувала знову й попросила, щоб сходила для неї в аптеку. А головне, вона розмовляла так, ніби вчорашнього інциденту не було взагалі. Я вислухала увесь список її чергового замовлення та спокійно відповіла, що більше прислуговувати їй не збираюсь, нехай шукає когось іншого, а до мене телефонувати більше не треба. Після секундної паузи та здивовано запитала, що трапилось. Я прямо відповіла, що її вчорашня поведінка була просто відразливою і тепер я не хочу мати з нею нічого спільного й спілкуватися також не хочу. Замість вибачень у мою сторону полетіли чергові звинувачення, та вислуховувати увесь цей бруд я не стала: просто поклала слухавку і все.
Для мене ця історія стала хорошим уроком. Тепер два рази подумаю, коли хтось попросить про допомогу, і сама напрошуватись точно не стану.
