Коли я познайомився з Василиною, то вона мені зразу розказала, що чоловік її покинув, після того як народилася дитина і вона сама виховує хлопчика. Тоді я ще не замислювався про виховання дитини, бо не знав чи дійсно кохаю цю жінку.
Під час наших зустрічей жінка майже не розповідала про сина, а я не розпитував. Час йшов швидко і я зрозумів, що вона мені не байдужа, тому попросив познайомити мене з її сином.
Я був дуже здивований, бо виявилося, що дитина була ще малою. Ігорю було сім місяців. Мені хлопчик дуже сподобався: зелені очі, чорне волосся і він дуже гарно усміхався. Я біля нього відчував себе батьком, мені сподобався гуляти з коляскою і носити його на руках. Я став просити жінку, щоб ми частіше гуляли з її дитиною.
Згодом, я запропонував коханій жінці переїхати до мене жити. В два роки хлопчик називав мене батьком і я був дуже радий цьому.
Через три роки я запропонував Василині вийти за мене заміж і вона погодилася. Ми відсвяткували невелике весілля, де були запрошені родичі і близькі друзі.
Згодом, я помітив, що дружина почала вести себе дивно: вона залишала мені дитину і йшла гуляти надовго, говорила, що стомилась від рутини і хоче відпочити. Спочатку я не звертав на це увагу і дозволяв жінці відпочивати з подругами.
Одного разу я гуляв з дитиною і побачив дружину, яка гуляла не з подругою, а з молодим чоловіком. Вони йшли тримаючись за руки, а її руках вона тримала м’яку іграшку в вигляді серця. Вона не бачила мене, тому я вирішив не вияснювати стосунків на вулиці, а поговорити з нею вдома у спокійній обстановці.
Ввечері я чекав Василину і дуже переживав. Коли жінка прийшла, то я сказав, що знаю про коханця.
Вона спочатку говорила, що це просто знайомий, але я сказав, що бачив, як вони йшли за руки і вона розказала правду.
– Так, я зустріла свою другу половинку, його звати Олександр і я закохалася в нього з першого погляду. – спокійно сказала жінка..
– Тобі потрібно було мені розказати про стосунки з іншим і ми б розійшлися.
– Я не хотіла говорити, бо чоловік, якого я кохаю не хоче чужих дітей. Тому я не можу забрати Олега з собою. – сумно відповіла жінка.
– Добре, хай Олег залишається зі мною. Я дуже люблю цього хлопчика і добре виховаю.
На наступний день жінка вирішила познайомити коханця з дитиною сподіваючись, що той передумає і дозволить забрати дитину до себе жити. Але чоловік навіть не захотів спілкуватися з дитиною, він байдуже глянув на хлопчика і пішов у кухню.
Дружина сказала сину:
– Ми з твоїм батьком будемо жити окремо.
Хлопчик здивовано подивився на маму, підійшов до мене і попросив:
– Тато, не віддавай мене їм!
– Нікому я тебе не віддам, ми будемо жити разом.
Олег заспокоївся і пішов дивитися мультфільми.
– Ця дитина не мій син, а племінник. Моя сестра померла після родів, а її чоловік відмовився від хлопчика. Його віддали у дитячий будинок. Наші з сестрою батьки були дуже старенькими і не могли доглядати за онуком, вони попросили мене всиновити його. Я вирішила погодитись і забрала дитину. Але зараз я хочу мати власних дітей і Володимир підтримує мене, тому хлопчик залишиться з тобою. Я буду до нього приходити на вихідні і гуляти з ним. – сказала Василина.
Я погодився і зараз виховую дитину, він мене дуже любить та завжди слухається. Колишня дружина обіцянку дотримує і раз у тиждень спілкується з дитиною.