Ми одружені вже досить довго. Мою дружину звати Дарія, вона дуже тендітна та боязка. Зазвичай коли ми з друзями разом збираємось вона сидить тихенько та майже не говорить. Тільки коли її щось запитують тоді й відповідає. Ми жили дуже добре, адже дружина ніколи не вчиняла сварок чи сцен ревності. Всі подарунки, що я дарував приймала та не капризувала, вона завжди говорила, що головне не подарунки, а увага. Уваги вона мені давала вдосталь.
Я почував себе добре у наших стосунках. Ми ніколи не приховували один від одного якісь таємниці, завжди про все говорили, домовлялись. Все було просто чудово. Щовечора коли я приходив додому з роботи завжди була готова смачна вечеря, у квартирі чисто, жодного пороху не було. Невже може бути ще краще?
Напевно через те, що все було майже ідеально я почав шукати в нашому шлюбі недоліки. Я дуже довго думав та перебирав у себе всі варіанти, що ж може бути не так, і все ж таки знайшов один недолік. Дружина чудова господиня, але як жінка не дуже. Зазвичай ми мали інтимне життя раз на місяць, а іноді навіть рідше. Оскільки я був цим не задоволений в мене з’явилась коханка.
Але моя дружина дуже швидко про це дізналась і подала на розлучення. Після розлучення я вирішив переїхати до коханки, та й вона була не проти. Але вже за пару днів нашого спільного життя я зрозумів, що я накоїв, як же я помилився коли це зробив. Тепер я приходив додому і мене не чекала вечеря, у квартирі брудно, навіть ступнути не можна, кругом порохи. Ми навіть не мали спільних тем для розмов, тому жили майже як сусіди, нас об’єднувало тільки ліжко.
Я так довго не витримав. Вирішив помиритися з колишньою дружиною, але вже було пізно. Вона вже мала іншого чоловіка.
Щодня я виню себе в тому, що сам зробив, я позбувся від щастя.
