Усім би таку жінку. Вона в Макса добра, турботлива, охайна і завжди привітна. Ідеально готує його улюблені панкейки, запіканку, мармелад та компот. З радістю виконує усі забаганки Максима, ніколи не сказала: “Я що, прислуга тобі якась?!”. Прибирання, звісно, теж на ній. Весь будинок аж сяє. І не треба нагадувати, усе сама, без жодних умов і образ.
І через гроші ніколи до Максима претензій немає. Витрачає, він свої збереження на все, що душа забажає. Побачив хороший автомобіль – купуй, захотів вантажівку – без питань!
І подарунків ніколи не вимагала, скоріше навпаки, завжди казала, що нічого їй не треба, все у неї є. Абсолютно безкорислива любов. Єдині подарунки, які вона любила і з радістю приймала, це якісь прості сувенірчики, зроблені власноруч. Побажання на листочку напишеш і вона вже така щаслива, цілий день радісна ходить. Максим часто задивлявся на дівчат – а вона ніколи скандалу з цього приводу не робила, лише підбадьорювала.
Та найбільша чеснота – це її золота вдача. Характер ідеальний. Навіть, коли Максиму щось не вдавалось, ніколи не докоряла йому, не кричала, не влаштовувала істерик. Лише називала ласкаво Максимчик, ти мій, сонечко моє ясне, мій найкращий у світі! Так вона величала Максима.
Ви, мабуть, вважаєте, що варто пожурити Максима. Сказати, як же ти добре прилаштувався, використовуєш люблячу жінку, користуєшся її добросердечністю. Але не варто поспішати. За Максима потрібно лише радіти.
Запитаєте, чому? Бо Максиму чотири рочки, у нього хороший апетит, любить відвідувати садок і улюблена у його житті жінка – це його рідна бабуся. Що являється, для чоловіка його віку непоганим досягненням!
