На дворі було дуже холодно і падав дрібний сніг.
Наталя раділа зимі, вона зі задоволенням каталась на санчатах, а її мати була вдома. Дівчинка з’їхала донизу і зупинилась біля чоловіка.
– А де я є? – запитав він.
– У нашому селі. – здивовано відповіла дитина.
Чоловік виглядав дуже розгубленим і дивився навколо себе.
– Мамо, там заблукав незнайомий чоловік! – крикнула дівчинка.
У цей час Галина прибирала у будинку і від здивування випустила віник з рук.
– Який чоловік? Чому ти кричиш?
– Він лежить у снігу. Ходи покажу.
Жінка одягнула чоботи і плащ та пішла на двір. Вона дуже переживала, бо йшла до малознайомої людини. Але вона вирішила перевірити, можливо, йому дійсно потрібна буде допомога.
Галина підійшла до гірки і внизу побачила молодого чоловіка. Вона допомогла йому піднятись і хотіла його розпитати, але чоловік дуже замерз і нічого не міг їй відповісти, тому вона вирішила його забрати додому. Нехай відігріється, а потім розповість що з ним трапилося.
Чоловік пив гарячий чай і відігрівався під теплим пледом. Він здивовано дивився на будинок, а потім запитав:
– Де я?
– Вдома. Ви мій батько? – запитала дівчинка.
Мати насварила на дочку і підійшла до незнайомця. Вона дала йому поїсти теплого супу. Виявилось, що чоловік нічого не пам’ятає про себе. Він не навіть не уявляв, як він опинився у селі і хто його сюди привіз. А односельці не знали хто цей незнайомець.
Галина з дочкою придумали чоловіку ім’я Андрій і він залишився жити з ними. Він так і нічого не згадав.
Минуло уже три роки і вони досі живуть разом. Він став хорошим батьком для дівчинки.
Протягом цього часу ніхто не шукав Андрія і ким він був до зустрічі з Галиною залишилось загадкою.
