Михайло був простим хлопцем, сам родом з села. Він працював завскладом, завжди брудний і задуманий. Вдень він любив заварювати чай у своїй комірчині. На обід у нього було печиво. Харчувався він неправильно і дешево.
Якось директриса зайшла до нього в комірчину по виробничій необхідності та він їй запропонував теж випити чаю з печивом. Щирий і наївний як дитина.
І ось Маргарита Віталіївна випила чаю з печивом – воно здалося їй таким смачним, а вона сьогодні навіть і не снідала. Посиділа на старій табуретці з маленьким столиком. Обговорювали печиво, говорили про те, яке воно було в дитинстві та яке зараз! Вівсяне печиво – просто смакота! Їй бабуся його купувала. А яке морозиво колись продавалося в картонному стаканчику… Дуже смачне! Такого зараз не продають.
Ось так поговорили та директриса пішла. А через декілька днів знову завітала в комірчину до завсклада — попросила зробити їй того самого чаю, вона на зустріч запізнюється і немає часу, щоб чекати поки секретарка зварить. Давайте з вівсяним печивом!
І розповіла як вони з подружками в дитинстві робили накладні нігті з пелюстків квітів.
Це на дачі було. Туди на літо приїжджали всі її подружки. Як же там було добре! Так багато квітів! Був там ще сусідський хлопчик, який подобався Маргарити Віталіївні, а потім він переїхав в інше мість і зв’язок обірвався.
Завсклад Михайло дуже уважно слухав. Так сильно вникав у розповідь: переживав, коли жінка розповідала про печальні події та сміявся, коли розповідала про веселі. І вони пили чай у великій кількості. Заїдали вівсяним печивом. А потім Маргарита Віталіївна принесла торт. Михайло розрізав його пластиковим ножиком, звичайного у нього не було.
А директриса все розповідала і розповідала… Як у неї померла донечка, як чоловік пішов до коханки, як її перша фірма збанкротувала…
Коротко кажучи, згодом вони одружилися. І все. Хоч Маргарита Віталіївна старша за Михайла на десять років – ну що з того? Дуже вже вона його полюбила за його щирість. А з часом Михайло став ще гарніший.
Це, напевно, чай якийсь був цілющий. Або кохання. А може розповіді Маргарити Віталіївни – вона полюбляла розповідати про своє життя. Тільки впродовж усього життя її ніхто не чув. Тільки вказівки долинали з усіх сторін і все.
Ось така історія про звичайнісінький напій, який поєднав двох людей. І про те, що навколо багато успішних людей, яким немає з ким поговорити. Яких ніхто не чує і не слухає. А хто вислухає – той потрапить у серце тому, що щирість в наш час рідко зустрічається. І своїй дитині, яка скоро народиться Маргарита Віталіївна теж буде розповідати та слухати його теж.
А Михайло небагатослівний, зате вдома ввечері вони співають пісні та п’ють чай з вівсяним печивом…
