Петро Вікторович увесь день провів в торговому центрі. Цього року його донька з зятем запросили його у гості зустрічати разом Новий рік, тому він хотів порадувати їх найкращими подарунками. Він надзвичайно уважно до цього поставився та обирав подарунки з усією душею.
Ще вчора Петро сумував, думаючи, що зустрічатиме Новий рік один, але зателефонувала донька та настрій чоловіка покращився. Тому Петро відразу відправився у торговий центр.
Придбавши подарунки для доньки з зятем та їх діточок, Петро Вікторович зрозумів, що в маршрутці йому буде їхати проблематично, тому і викликав таксі. Ось уже через декілька годин наступить Новий рік.
Замовлень на таксі було в цей день чимало, вільних машин майже не було, тому чоловіку зателефонував водій таксі та запитав:
– Я в вашому напрямку везу одного пасажира, тому можу Вас взяти, якщо ви не проти їхати в авто ще з одним пасажиром.
– Можна, яка мені різниця, аби доїхати, – сказав чоловік.
– Тоді чекайте, скоро буду! – сказав водій таксі.
Таксі приїхало через десять хвилин і в салоні сиділа стильна жінка років 45.
– З наступаючим! – весело сказала Марина.
– Мене Петро звати, а вас? – запитав чоловік. – Ось в якому незвичайному місці виявляється можна познайомитись з красивою жінкою.
– Дуже приємно, – посміхнулася Марина.
У місті було багато заторів. Марина з Петром застряли в центрі на годину. Вони розговорилися і виявилось, що у них багато спільного. Тут у Петра задзвонив телефон.
– Доню, я в заторі застряв, скоро буду! – відповів Петро.
– Тату, пробач, але нас в гості несподівано покликав директор Сергія. На кону його кар’єра і ми не можемо відмовити, – сказала донька.
– Але ж я вам уже і подарунки приготував і вже майже приїхав, – сумно сказав Петро і поклав слухавку.
Чоловік поглянув у вікно і сильно задумався. Увесь свій час він приділяв єдиній донечці, після смерті дружини вона була його ріднею. Зовсім забув про своє особисте життя і жив лише заради доньки. І ось як вона йому віддячила…
– Петро, щось сталося? – запитала Марина.
– Все нормально… – відповів чоловік.
– Скоро уже приїдемо, не переживайте, – сказав таксист.
– Водію, мені потрібно назад, завезете Марину і я повернуся додому, – сказав Петро.
– А що трапилось? – запитав водій.
– Нічого страшного.
– Скоро наступить Новий рік, не можна сумувати в такий день. Сьогодні бажання опівночі потрібно загадувати та вони обов’язково здійсняться. Але у мене їх багато, по одному на кожен рік, – засміялася Марина.
– Одне з них, напевно, я можу виконати, – сказав Петро.
– Цікаво яке, – відповіла Марина.
– Я хочу віддати Вам усі ці подарунки, – з посмішкою сказав Петро. – Вам вони стануть у пригоді.
– Я не можу їх прийняти, це ж Ви для когось купували.
– Як виявилось, вони їм не потрібні. Візьміть, будь ласка, мені буде дуже приємно, якщо Вам сподобаються ці подарунки.
Таксі під’їхало до під’їзду Марини. Жінка хотіла розрахуватися за таксі, але Петро зупинив її:
– Я заплачу.
– Дякую Вам і за подарунки та за те, що за мене заплатили, гарно Вам відсвяткувати Новий рік.
Петро поглянув на Марину і зрозумів, що вони більше ніколи не побачаться, тому він вирішив її зупинити. Петро попросив таксі зачекати.
– Марина! – підбіг він до неї.
Жінка повернулася здивовано поглянувши на чоловіка.
– А Ви могли б виконати моє бажання?
– Яке? – запитала Марина.
– Складіть мені компанію сьогодні, давайте разом зустрінемо Новий рік. Доречі в мене і салюти є і бенгальські вогні з собою, а ще я скачав хорошу підбірку новорічної музики, так що Вам не буде сумно.
– Мені подобається така ідея.
– То Ви виконаєте моє бажання?
– Це так несподівано і по-новорічному! – засміялася Марина.
– Ми ж не просто так опинилися в цьому таксі та і самі обставини склалися так цікаво.
– А давайте, не хочу зустрічати Новий рік на самоті.
Вони чудово зустріли цей Новий рік і наступні також…
