Якось зранку я вийшов в магазин по хліб. Моя кохана дружина і діти ще спали, адже сьогодні був вихідний і нікуди поспішати не потрібно. А я поспішав, бо хотів приготувати їм бутерброди на сніданок, щоб зробити сюрприз. Надворі була чудова погода!
По дорозі в магазин я зайшов у вуличне кафе, щоб взяти улюблену каву. Раптом до мене підійшов чоловік, який покликав мене на ім’я. Я поглянув на чоловіка та зовсім його не впізнав: бін був неохайний, зморщений та засмучений. У мене промайнула думка, що він мене з кимось переплутав.
Тоді я взяв пакет з продуктами та вирішив допити каву дорогою додому. Згодом я помітив, що чоловік йде за мною. Він знову мене покликав і сказав:
– Микола, ти що мене не впізнаєш? Це ж я, твій однокласник Богдан, – посміхнувшись сказав чоловік.
– Богдан? Ти? Павленко?, – здивувавшись запитав я.
-Так, я. Бачиш, що життя зі мною зробило…
І Богдан почав свою розповідь про своє сімейне життя з дружиною. Доречі, його дружина Ірина – це моє перше кохання. Колись вона була найкрасивішою дівчиною в класі. Її батьки все життя жили та працювали за кордоном, тому вона була при грошах.
В юності мені подобалася Ірина, ми деякий час з нею зустрічалися, але потім Богдан її у мене відбив. Мені так образливо було. Ще й досі пам’ятаю його слова:
– Такий, як ти їй не пара! Хто ти такий? От я красень і при грошах…
Дійсно, на той час Богдан був видним парубком, мав багато грошей, точніше, це його батьки мали. Йому сподобалась Ірина і він вирішив, що проживе з нею усе своє життя. Все збулося. Згодом у них народилися дитина і, якщо вірити публікаціям у Фейсбук, усе в них було добре. Але останнім часом щасливих фото в соцмережах не було і все захвилювалися, в тому числі і я.
Сталося так, що Богдан в черговий раз збанкротував, бо у нього не пішов бізнес, грошей стало мало, батьки перестали йому допомагати. Ірина пішла в загул, почала пропадати з подругами до ночі. Жити стало важко. Вони почали часто сваритися, зараз живуть лише зради дитини.
Я слухав Богдана і розумів, що закон бумерангу все-таки працює і порадив Богдану більше не казати людям неприємних речей. Богдан попросив пробачення за те, що колись сказав і запитав як у мене життя. Я йому коротко розповів, що у мене все добре, є дружина і діти.
Після того, як я попрощався зі своїм давнім знайомим, я пішов до своїх рідних, щоб приготувати їм сніданок.
Думав про те, як добре мати поряд рідних людей, з якими ти завжди можеш розділити радощі та поділитися тим, що тебе турбує!
Як ви думаєте – існує закон бумерангу?
