Коли пенсіонер занедужав, то виявилось, що у нього закінчився хліб. Він довго не наважувався попросити у сусідів, щоб вони пішли та й купили, а потім зрозумів, що краще їстиме суп без хліба, все одно смачно і ситно виходить.
В таку ситуацію він потрапив не вперше. Кілька місяців тому він був хворим та попросив сусіда сходити по хліб та молоко. Попросив ще зранку та цілий день провів в очікуванні дзвінка чи стукоту у двері. Навіть думав сам до нього сходити, але надто вже погано себе почував. Лише наступного дня сусід приніс молоко і хліб. Тоді він раптом усвідомив, що вчора він чудово прожив без цих продуктів.
Тоді пенсіонер відчув себе учасником гри, де він, вильний і витривалий, повинен вижити без сторонньої допомоги. Цей новий навик зробив його життя простішим і цікавішим.
А в минулому місяці у пенсіонера вкрали гаманець, де була вся пенсія, тоді на решту грошей, що у нього було, він купив гречку, цукор і чай. Звісно, пенсіонер міг попросити грошей у дітей, але тоді він би вийшов з гри. От він і прожив так цілий місяць: то гречку варив, то чай пив. Він навчився заварювати декілька разів один і той же пакетик чаю, причому так, що він не втрачав свій смак.
Діти сильно дивувалися, чому це він схуд за цей місяць, хвилювалися за стан його здоров’я, проте він не став просити у них допомоги аби не стати для них тягарем. Пенсіонер вирішив, що краще буде жити дуже скромно, ніж з думкою про те, що він комусь щось винен.
Він все життя жив за таким принципом, ще й своїх дітей цьому навчив: в цьому житті потрібно покладатися лише на себе, щоб нікому нічого не бути винним.
А ви поділяєте погляди літнього чоловіка?
