Я уже старий, але, на щастя, живу не один. Моєї дружини не стало 10 років тому і я залишився жити в трикімнатній квартирі, на яку ми з нею разом заробили. Мені довелося одному виховувати доньку, їй часто не вистачало материнського тепла, але склалося життя добре і вона вийшла заміж! Після одруження молодята стали проживати разом зі мною.
Перші декілька тижнів я дуже радів від того, який у мене тепер зять! Такий вихований, добрий та мужній! У мене не вистачало слів, щоб його описати, проте не пройшло і декількох місяців, як він почав показувати свій справжній характер.
Це збіглося з неприємною подією в моєму житті, якраз в той момент занедужав мій батько. Через те, що я не міг і працювати, їздити до нього в село, то забрав його до себе. Тим більше, що у квартирі три кімнати, місця багато. Зять дуже негативно сприйняв цю новину.
Не було зрозуміло чому зять так непокоїться, адже користі від мого батька було більше, ніж шкоди. Мій батько акуратний чоловік, завжди за собою прибирав, любив готувати, та і весь час проводив на вулиці, сидячи на лавці з іншими пенсіонерами.
Донька з зятем перестали з нами їсти за одним столом, хоча раніше це було родинною традицією. Тепер вони забирали їжу до себе в кімнату і там їли. Я намагався запитати у доньки що сталося, то вона відповіла, що це тимчасово зять так вирішив, згодом передумає.
Дітей вони поки не планували, пояснюючи це тим, що хочуть пожити для себе. Мені не принципово, хотілося б поняньчити внуків, але це їх справа. Вони чудово у нас живуть – готувати не потрібно, прибирати теж. Зять лише каву собі та моїй доньці робить, а прання закидають у пральну машинку. У вільний час зять говорить зі своєю мамою по телефону і скаржиться їй.
Я зовсім не розумів куди подівся вихований та добрий чоловік, а може він ніколи таким не був? З кожним днем наше життя ставало все нестерпнішим! Понад усе мене образило те, що зять на привітав мене з Новим роком! Донька привітала, а він – ні.
Коли ми снідали наступного дня, він сказав: “Продайте будинок Вашого батька та купіть нам квартиру“. Я був шокований від такої нахабності! Живе в моїй квартирі, їсть моїм коштом, нічого вдома не робить, та ще й квартиру йому купити!
Я їм і відповів, що хай навіть не чекають, бо такого не буде, а він сказав, що переїдуть від нас до його мами.
На наступний день вони зібрали свої речі. Мені шкода, що ми так посварилися і що донька тепер буде жити у чужих людей, але це її вибір і вона вже доросла.
