Так склалося, що мама Ангеліни померла, коли доньці було чотири роки. Я виховував її один, але мені допомагала моя мама, за що я їй невимовно вдячний. Було дуже важко, але ми впорались.
Згодом друзі познайомили мене з Олесею. Я був на сьомому небі від щастя. Вона мені уже сподобалась і ми почали зустрічатися. Я відразу їй розповів про те, що у мене є донька. На щастя, виявилось, що Олеся любить дітей. П’ятирічна Ангеліна відразу знайшла з нею спільну мову і через пів року почала називати її “мамою”. Олеся цьому дуже зраділа, я зробив їй пропозицію і вона погодилась.
Але в нашій діжці меду була одна ложка дьогтю – це її тато. Він був проти нашого шлюбу. Тесть із найпершого дня негативно відносився до мене та Ангеліни. Віктор Михайлович був не в захваті від того, що його доньці доведеться виховувати чужу дитину, та і сама Ангеліна його дуже нервувала.
Коли батько Олесі приходив до нас в гості, то не звертав ніякої уваги на дівчинку, навіть гостинці їй не купував. Я і не надіявся, що тесть порідниться з Ангеліною, проте розраховував на те, що він буде відноситись о неї нормально. Але сталося так, що Ангеліна виводила його із себе без будь-якої на те причини.
А донька ніяк не могла зрозуміти, що вона робить не так. Останньою краплею стало те, що тесть накричав на мою доньку без будь-якої на те причини. Ми тоді були у нього в гостях і Ангеліна захотіла поділитись з ним шоколадкою.
Віктор Михайлович відштовхнув дівчинку від себе і закричав: “Забери від мене свою дитину! Невже незрозуміло, що я не хочу її бачити, мені потрібні рідні внуки, а не ця!” Олеся прибігла з кухні та стала свідком цієї сцени. Ми швидко зібралися та пішли геть.
Тепер не знаю, що мені робити. Я, звичайно, радий, що Олеся побачила справжнє обличчя свого батька. Але, разом з тим, шкода, що дві рідні людини через нас з Ангеліною посварилися. Зараз ми з Олесею чекаємо поповнення, але вона навіть чути не хоче про те, щоб повідомити цю новину батьку. Що робити в цій ситуації?
