Донька прибираль_ника н1коли не стане директором, – говорив наш вчитель фізики. А через 20 років дуже п0жалів про свої слова

У мене була однокласниця Поліна. Вона нічим не відрізнялася від інших, була як всі, вчилася посередньо, активну участь в житті школи не приймала. Але відрізняло її те, що вона дуже любила математику, часто брала участь в олімпіадах і займала призові місця.

Тато Поліни був прибиральником у школі та Поліна після уроків завжди старалася йому допомогти: носила відра з водою, допомагала мити підлогу. Над нею всі відразу стали насміхатися, але дівчина не звертала ніякої уваги. Потім усім надоїло її підколювати та в старших класах її почали поважати, навіть допомагали її батьку, якщо потрібно було.

Максим Семенович в нашій школі був вчителем фізики, багато хто з учнів його недолюблював, придумували різні прізвиська. Він дуже полюбляв гроші та ввічливо спілкувався лише з тими учнями, у яких багаті батьки. Хто мав нижчий достаток, то тих не вважав за людей. Ось і Поліна була йому не до душі. Варто було їй лише не зробити домашнє завдання, чи погано поводитись, вчитель починав промивати їй мізки, мовляв “нічого хорошого з тебе не вийде“, “середнячки суспільству не потрібні”, “такі люди тільки шкодять оточенню”.

Дівчині завжди діставалося сповна у порівнянні з “золотими” дітьми, з якими Максим Семенович був ввічливий та привітний.
Одного разу після чергового зауваження фізик сильно образив Поліну, навіть мені стало недобре. Він промовив: “Врахуй те, що донька прибиральника ніколи не буде директором, так само як донька директора ніколи не стане мити підлогу за гроші”. Через 20 років відбулася зустріч однокласників, Поліна теж приїхала. Навіть деякі вчителі прийшли, запросили й Максима Семеновича, хоча він і не був нашим класним керівником. Він сильно постарів, але його кепський характер залишився тим же. Відразу почав цікавитись хто чого досягнув в житті. Звернувшись до Поліни, фізик сказав з іронією: “Поліна, а чого ти досягла, надіюсь, не миєш підлогу”. Поліна відповіла, що вона працює в індустрії краси.

— A, то ти нігті людям фарбуєш чи замітаєш волосся після стрижки? – з насмішкою сказав Максим Семенович.
— У мене мережа салонів краси, я її керівник, — стримано відповіла Поліна.
Вчитель фізики аж зніяковів та не міг знайти собі місця. Останньою несподіванкою стало наступне. Коли Максим Семенович захотів поїхати додому (він сильно втомився через свій поважний вік), Поліна попросила свого водія відвезти літнього чоловіка на її авто бізнес-класу. Всю дорогу чоловік сидів похмурий та шокований. Ось як в житті буває. Ця наочна історія чудово демонструє наскільки люди можуть насправді помилятися.

Оцените статью
Донька прибираль_ника н1коли не стане директором, – говорив наш вчитель фізики. А через 20 років дуже п0жалів про свої слова