Антоніна вмовила Михайла поїхати працювати у місто. Річ у тім, що в селі роботи немає, а малу дитину потрібно за щось годувати та одягати. Жінка вирішила, що так буде краще, та і підтримка буде в місті, якщо поїде з чоловіком. Не хотілося сина залишати з бабусею, але іншого виходу не було. Вони подумали, що це ненадовго – зароблять грошей та повернуться.
Антоніна влаштувалася на завод швачкою, а Михайло працював водієм маршрутки. Працювали з ранку до ночі, інколи без вихідних, всі гроші відкладали. Згодом Антоніна знайшла підробіток на вихідних і вільного часу залишилося ще менше. Зате грошові запаси почали рости. Частину грошей передали бабусі для Назарчика, а решту суми залишили на прожиття. Пройшло пів року.
Михайло останнім часом перестав приділяти увагу Антоніні. Одного ранку, поки Антоніна робила чай, він вийшов з дому та сів у таксі. Дружині взагалі нічого не сказав. Жінка почала хвилюватися, в її голові почали крутитися нехороші думки.
Тільки тепер вона зрозуміла, що зовсім забула про чоловіка останнім часом. За час перебування в місті вони з чоловіком жодного разу нікуди разом не сходили. Гроші всі були в Антоніни. В той момент вона була готова всі їх віддати, аби лише чоловік був зараз поруч із нею. Жінці тоді не хотілося ніяких грошей.
Вона постійно телефонувала чоловіку, але він не брав слухавку. Антоніна вже стільки всього тоді собі надумала. Від хвилювання жінка не змогла піти на роботу.
Ввечері після роботи прибіг стурбований Михайло. Чоловік почав розповідати як пройшов його день: на роботі несподівано для всіх дали передноворічну премію і він на радощах поїхав, хотів зробити дружині сюрприз, тому нічого і не сказав, а на мобільному рахунку закінчилися гроші, тому він не зміг перетелефонувати.
Антоніна дивилася на свого чоловіка та ледь не плакала від щастя. Вона була щаслива від того, що її здогадки не підтвердились. Стільки всього вона уже собі передумала. Жінка зрозуміла наскільки вона помилялась думаючи лише про гроші.
Антоніна міцно обійняла чоловіка і сказала, що вони йдуть гуляти. Сьогодні підуть в кіно, а завтра в кафе. Адже вони такі молоді, а крім роботи світу білого не бачать.Того вечора вони вирішили, що у вихідні більше працювати не будуть і через пів року поїдуть додому.
Адже наступного року Назар вже йде в перший клас, а цього вони пропустити не можуть.
