Після шестидесяти років життя лише починається. Зараз мій знайомий подорожує, насолоджується життям та навіть спортом займається. Він відчуває себе молодшим за усіх молодих, має повно сил та енергії.
Рік тому він уперше поїхав за кордон та йому навіть вдалося закохатися у подорожі. Тепер пенсіонер здає в оренду свою квартиру у місті на зиму, а сам тим часом летить до моря. З отриманого доходу відкладає гроші. Згадує, що зиму змалку не любить, бо потрібно бути одягненим як капуста.
По сусідству живе його друг, який займається скандинавською ходьбою, покликав мого знайомого за компанію. Тепер кожного ранку вони проходять по п’ять-шість кілометрів щодня, відчувають від цього лише прилив сил.
Ще пенсіонер має невелику дачу з теплицею, де вирощує смачні овочі та фрукти. Там вони виростають надзвичайно смачними, та онуки сильно радіють від таких гостинців. І дуже радіють, коли дідусь приїжджає до них не з пустими руками. Тим більше, що мій знайомий любить радувати своїх онуків також цікавими подарунками, які він купує у своїх подорожах.
З цього всього він зрозумів, що пенсія ще не вирок. Можна робити все, що не встиг зробити замолоду, бо з’являється більше часу та і бажання нові з’являються. Сидіти на лавочці та жалітися про життя – це не про нього. Він живе щасливим та насиченим життям, а за здоров’ям легко слідкувати, якщо регулярно відвідувати лікаря.
