Основний дохід в нашу сім’ю приносила дружина, я теж працював, але у неї була більша зарплата. Тому моя зарплата йшла на продукти та комуналку, а вона відкладала гроші зі свої зарплати на покупку квартири, а потім ми взяли кредит на квартиру. На цей час у нас є двоє дітей: дівчинка 16 років та син 9 років.
У нас було ідеальне сімейне життя, аж поки фірма дружини не розорилась. Вона дуже розгубилась та стала випивати. До крайнощів не доходило, але припинити це вона не могла. Потім у нас закінчилися всі заощадження. Дружина не стала шукати нову роботу та часто починала сварки зі мною.
Вона казала, що без роботи не може, але до нової роботи поки не готова, бо все життя працювала на цій роботі та вже дуже звикла. Додала, що їй уже 40 років та її ніхто не візьме на роботу. А ставати домогосподаркою навіть не збиралася. Тоді в їй голову прийшла “геніальна” ідея про те, що я маю поїхати за кордон на заробітки.
Я не хотів їхати за кордон та звільнятися з моєї роботи, я вже звик до неї та і за кордоном не знаю, що мене чекає. Це ж її звільнили, то вона хай йде на роботу.
Моя дружина з сильної впевненої жінки перетворилася на істеричку та плаксу. Чому вона мене відправляє якомога далі від нашої сім’ї?
Я ніколи не був від неї залежним, та і на потреби сім’ї заробити можу. Постійно купую додому харчові продукти та оплачую рахунки. Якщо вона так хоче на роботу, то нехай собі шукає. Уже пів року пройшло, ми живемо лише на мою зарплату, а вона і далі сидить на місці та скиглить. Я навіть боюсь уявити, якщо я поїду та діти залишаться з нею.
А що як вона відправить дітей до бабусі та піде в запій? Я запропонував їй поїхати разом. Знайомі розповідали, що сімейним парам легше влаштуватися на роботу за кордоном.
Вона відмовила, у своєму рішенні була категоричною.
Роботу так і не знайшла, це вже починає викликати підозру.
