3 роки тому пішов з життя мій дідусь. Усі близькі родичі на той час були зайняті, тож всі справи лягли на наші з чоловіком плечі. В цій ситуації мене здивувала дідова сестра, тітка Катерина. Спочатку вона тактовно збирала конверти з грошима, а потім кудись із ними поділась. Згодом з’ясувалося, що дідусь мав деякі заощадження. Тітка заявила, що ми все маємо віддати їй. А пізніше виявилося, що вона ще й мала ключі від хати і забрали звідти багато речей.

Минуло 3 роки, як пішoв з життя дідусь.

Усі близькі родичі на той час були зайняті, тож всі справи лягли на наші з чоловіком плечі. Я дуже любила дідуся, тому мала віддати йому останню шану по всіх правилах. Ми з чоловіком все організували, довелося навіть взяти кредит. Проте ніхто з родичів навіть не спитав, як ми це зробили. Про гроші мова вже не йде.

Крім рідних, провести в останню путь мого дідуся прийшли товариші та сусіди. Небагаті люди, але й ті вирішили допомогти грошима, хто скільки міг. У цій ситуації мене здивувала дідова сестра, тітка Катерина. Спочатку вона тактовно збирала конверти з грошима, а потім кудись із ними поділась.

Згодом з’ясувалося, що дідусь мав деякі заощадження. Вони були заховані серед важливих документів, які ми розбирали після похорону. І тут тітка Катерина знову заявила, що ми все маємо віддати їй. Наполягала, що вона є найближчою родичкою і витратить їх на придбання гарного пам’ятника для улюбленого брата. А потім тонко натякнула, що ми, на відміну від неї, можемо витрати їх на щось безглузде.

Витрачати гроші на себе ми навіть не думали. А ось віддати кредит і залишити частину на добру справу все ж хотіли. Думаю, це було б справедливо, та й дідусь, я впевнена, не був би проти.

Як не дивно, тітку підтримали деякі родичі, чим поставили мене в неприємне становище. І я віддала їй практично всі дідові гроші. Натомість вона запевнила мене, що все піде на пам’ятник і устаткування могили.

Далі сталася ще дивніша історія. Якось я прийшла до дідової хати трохи прибрати й помітила, що не вистачаю багатьох речей. Пізніше виявилося, що тітка Катерина теж мала ключі й неодноразово навідувала хату. На мої зауваження щодо зниклих речей вона спокійно відповіла, що дідусь ще за життя обіцяв усе те віддати саме їй. Хоча, якщо чесно, я про це ніколи не чула.

А потім вона зателефонувала і сказала, що ми маємо повернути інструменти, які брали у діда, коли робили ремонт у нашій квартирі. Так, ми їх брали з дозволу дідуся і планували повернути, коли все закінчимо. На відміну від нас, тітка брала речі мовчки і навіть не намагалася пояснити свої дії.

Відтоді минуло майже 3 роки. Пам’ятника на дідовій могилі так і немає. Цим знову займаємося з чоловіком. Нічого не чутно і про гроші, які забрала тітка Катерина. Також вона потихеньку винесла з хати всі гарні речі, ні з ким не обговоривши.

Хату дідусь залишив мені у спадщину. Все було оформлено законно, тому тут тітка просто не мала шансів, хоча спочатку мала наміри оскаржувати це питання в суді. Відтоді ми не спілкуємося, бо вона дуже ображена на мене за те, що я отримала хату і прилеглу земельну ділянку.

Оцените статью
3 роки тому пішов з життя мій дідусь. Усі близькі родичі на той час були зайняті, тож всі справи лягли на наші з чоловіком плечі. В цій ситуації мене здивувала дідова сестра, тітка Катерина. Спочатку вона тактовно збирала конверти з грошима, а потім кудись із ними поділась. Згодом з’ясувалося, що дідусь мав деякі заощадження. Тітка заявила, що ми все маємо віддати їй. А пізніше виявилося, що вона ще й мала ключі від хати і забрали звідти багато речей.