3а_3дрість інколи доводить людей до б0же_вілля. Такий висновок я зробила після того, що зробила мені моя “подруга”.

Колись в університеті ми з Юлею були закохані в одного хлопця. В неї тоді було багато залицяльників, але подобався їй тільки Вадим, який взагалі її не помічав. А я ніколи не цікавила хлопців, а Вадим одразу мене виділив серед інших дівчат.

Коли Вадим признався мені у почуттях, я не знала, що йому відповісти, бо знала про почуття подруги до нього. Але Юля сказала, що все нормально і вона вже зустрічається з іншим хлопцем. Після цих слів я відповіла Вадиму взаємністю.

Ми закінчили університет, Юля вийшла заміж за Сашу, спільного знайомого, потім ми з Вадимом повінчалися. Дружили сім’ями, наші чоловіки теж мали багато спільного. Потім діти наші народилися в один рік, в одну школу ходили, навіть в одному класі вчилися. Словом, ми були дуже близькі. Але заздрість все зіпсувала.

Вадим влаштувався на хорошу роботу, з часом у нас появилися гроші. Ми придбали машину, потім наскладали гроші на купівлю квартири. Могли дозволити собі відпочити десь, або просто сходити у ресторан, театр і кіно.

У Юлі з чоловіком все було не так гладко. Саша — хороший хлопець, щирий, але до всього ще й лінивий і дуже гордий. Він десятки разів міняв місце роботи, а ще частіше просто сидів вдома, бо не збирався працювати за мінімалку. Юля постійно жалілася на нього і не впускала миті вказати, як мені з чоловіком пощастило. А одного разу видала: “Якби знала, що Вадим буде таким успішним, ніколи б не відпустила його. Хто зна, може б ми зараз були б щасливі”. Мене ці слова дуже зачепили.

Юля розійшлася з Сашою. Він був “невдахою”, на її думку. А сама вона почала заздрити ще більше, бо була впевнена, що на моєму місці мала бути вона. Їй мали купляти дорогий одяг, косметику, робити подарунки й сюрпризи. І нещодавно вона витворила таке, що взагалі в голові не вкладається.

Я проговорилася їй, що на моє день народження ми з Вадимом летимо в Єгипет. Дитину за кілька днів до вильоту ми відвезли мамі. Зранку ми мали бути вже в аеропорту, а ввечері перед цим до нас зайшла Юля. Я тоді не дуже мала час, бо саме збирала валізи, але вона принесла з собою пляшку дорогого вина й сказала, що ми обов’язково маємо випити, мовляв, традиція така й тим більше день народження на носі.

Поки я на кухні готувала закуску, а чоловік у спальні продовжував збиратися, Юля розливала вино у келихи й заодно підмішувала у нього снодійне. Після першого келиха ні я, ні Вадим уже нічого не пам’ятали, бо заснули й проспали рейс на літак. Я запідозрила щось ще з самого початку, як Юля переконувала нас розпити цю пляшку. Казала, що не піде, поки ми цього не зробимо. Вона зробила все аби ми нікуди не полетіли.

Після цього зв’язок з нею обірвався. Ми перестали спілкуватися, вона перебралася в інший район, а дитину перевела в іншу школу. В одну мить стали чужі. Я простила їй. Але мати щось з нею більше не хочу. Така подруга гірша за ворога.

Оцените статью
3а_3дрість інколи доводить людей до б0же_вілля. Такий висновок я зробила після того, що зробила мені моя “подруга”.