Як тільки Наталія Василівна взяла начати цей клас, ця учениця їй відразу не сподобалася.

Почався урок математики, знову ці сопливі неслухняні діти, які нічого не знають, порушують дисципліну, говорять на уроках, сміються, знову цей шум, вчителька прискіпливо поглянула на своїх учнів. В кутку вона побачила тихеньку непримітну п’яткласницю, яка сидліа за останньою партою. Відірвана кишеня, порвані колготки і розпатлане волосся. Яка нехлюя, чому вона потрапила взагалі в мій клас, ще чого не вистачало її вчити!

Як тільки Наталія Василівна взяла начати цей клас, ця учениця їй відразу не сподобалася. Чому вона постійно спить? Хай додому йде спати! Тільки починається урок математики, так вона і в сон! І цей сумний погляд… Аж бісить ця простушка!

Ось чому вона не любила Марійку – зрозуміти не могла. Адже дисципліну не порушувала, на уроці не заважала, з однокласниками не сміялася. Цілий урок могла тихенько просидіти – навіть слова не сказати. Та і особивим розумом не володіла, запитаєш її щось – стоїть і мовчить.

Домашні завдання не виконані, лише дата стоїть і все. Замість класної роботи взагалі пусті сторінки. “Ось що з такою ученицею робити? Як її розтормошити, вона взагалі хоче вчитися чи тільки просиджує уроки за партою? Краще я запитаю класного керівника що за сім’я у цієї учениці, напевно тато п’є, може і б’є.”

– Галина Михайлівна, у вас була учениця Марійка, хто її батьки, де працюють, чим займаються? Ну і як Вам взагалі ця учениця?

– А, пам’ятаю, така тихенька постійно розпатлана дівчинка? – відповіла класна керівничка, – Мало знаю про той клас, попередній класний керівник звільнився і я лише рік той клас навчала. Краще в характеристиці почитайте.

Тоді Наталія Василівна дістала папки в шкафу і почала читати про перший клас. “Щось тут не те, ніби не про Марійку написано: дружелюбна, весела, охайна, всім цікавиться, життєрадісна і добра.”

Далі вчителька прочитала про другий клас: “аккуратно робить домашнє завдання, допомагає однокласникам… Талановита і здібна дівчинка, любить співати і гратися з друзями,  особливо гарно їй дається математика”.

Запис за третій клас її шокував: “через невиліковну хворобу померла мама, батько почав пити і перестав приділяти увагу Марії, ця ситуація важко відобразилася на емоційному стані дівчинки”.

Характеристика за четвертий клас: “розсіяна, немає друзів, неуважна, безвідповідальна, на уроках спить, не виконує домашні завдання”.

Наталія Василівна від прочитаного впала в ступор, такого вона взагалі не очікувала, наскільки ця дитина нещасна. Вона аж почервоніла від сорому, зрозумівши як несправедливо відносилась до Марійки.

Вночі вчителька не могла спати, перед її очима стояла та ж картинка: розпатлана дівчинка на останній парті з потухшим поглядом, вона навіть уявити не могла що пережила дівчинка. Наступного ранку Наталія Василівна відправилась до Марійки додому. Дізналася адресу зі шкілього журналу. В квартирі пахло неприємно і за сигаретним димом взагалі нічого не було видно. В квартирі був страшенний безпорядок і стіни були напівзруйновані, здавалося, що ось-ось вони рухнуть.

– Якого х…..?! Хтооо! – закричав із кімнати чоловічий голос.

Наталія Василівна побачила Марійну, яка аж здригнулася, а з кімнати хитаючись вийшов її тато. Марійка злякано поглянула на Наталію Василівну. Здивована від усього побаченого Наталія Василівна вийшла з квартири. Перед її очима стояла картина, як Марійка на кухні в свої десять років сама готує вечерю, а батько цілими днями п’є і курить в квартирі.

Настав Новий рік, діти приготували подарунки для своєї улюбленої вчительки, кожен хотів, щоб його подарунок був найкращим, вони обступили її, щоб їх вручити. Марійка також приготувала подарунок, він був загорнутий в газетний папір, усі діти почали сміятися, лише Наталія Василівна з вдячністю розгорула подарунок. Там було старовинне намисто надзвичайної краси. Вчителька відразу надягнула його на себе.

– Ви схожа на мою маму, – сказала, посміхаючись, Марійка.

Діти різко замовчали, а Наталія Василівна відвернулася, щоб непомітно витерти сльозу. Вона була надзвичайно розчулена поведінкою Марійки, таких подарунків їй ніхто ще ніколи не робив.

Марійка поступово почала почуватися набагато краще, досягла успіхів у навчанні. Всерйоз захопилася математикою, внаслідок чого почала перемагати на математичних олімпіадах спочатку на рівні міста, потім області і в результата і на загальнодержавних олімпіадах.

Після закінчення школи Марія ніколи не забувала свою вчительку, постійно вітала її з усіма святами, вони переписувались по інтернету, називала її найкращою вчителькою на світі. Для Наталії Василівни це були найкращі слова, які вона могла почути від своїх учнів.

Марія вступила в столичний університет на економічий факультет і після його закінчення відправила своїй улюбленій вчительці корзину квітів зі словами: “Кращого вчителя за Вас у мене не було і не буде, Ви-найщиріша в світі людина, я пишаюся, що навчалася саму у Вас”.

Коли Марія виходила заміж, то попросила Наталію Василівну зайняти місце мами на весіллі, вчителька не змогла стримати сльози, як капали по запрошенню на весілля. Вона одягла намисто, яку колись ще в шкільні роки п’ятикласниця Марійка подарувала їй на Новий рік, загорнувши подарунок в газету. Весь цей час Наталія Василівна берегла цю дорогоцінну її серцю річ.

Наречена Марія побачивши це намисто не змогла стримати сльози і наче дитина обійняла свою вчительку і сказала: “Ви – найдобріша людина, яку я зустрічала в своєму житті!” У відповідь Наталія Василівна сказала: “Це я тобі дякую, ти навчила мене бути хорошою“.

Оцените статью
Як тільки Наталія Василівна взяла начати цей клас, ця учениця їй відразу не сподобалася.