Я дуже хотів мати дітей, а моя дружина Оксана до останнього відмовлялася, мовляв фігуру вагітність зіпсує, грудьми годувати не буде, бо відвиснуть, життя зміниться, не можна буде тепер ходити на тусовки і гуляти до ранку.
Проте я її запевняв, що любитиму її ще більше і не важливо яка у неї фігура. Але Оскана весь час тусила з подругами, як не те що заміж не збиралися, вони і про дітей не говорили взагалі, насолоджуючись молодісттю і свободою. Вони часто підбивали Оксану знайти більш перспективного кандидата, у якого більше грошей і весь час сватали її своїм неодруженим протеже. Вона у мене просто красуня і я дуже переживав, що одного разу вона мене покине, тому і потурав усім її забаганкам.
Одного разу сталося так, що я не надягнув презерватив (випадково забув), Оксані про це не сказав, щоб її не розгнівати. Про вагітність оксана дізналася несподіванно для себе, вона дала про себе знати у вигляді тошноти. Оксана зробила тест, потім ще один і відразу скривилася. Я заспокоював її як міг, говорив, що я дуже щасливий, ми ж одружені, немає за що переживати, я поряд.
В результаті у нас народився здоровий і життєрадісний хлопчик. Оксана здавалася щасливою, а я взагалі був на сьомому небі від щастя. Назвали хлопчика Матвієм.
Я скільки міг допомагав Оксані з малим як міг, не спав вночі, сидів з ним, поки вона розважалася разом із своїми подругами, проте вона всеодно була незадоволена, влаштовувала істерики з приводу свого зовнішнього вигляду, жалілася на те, що більше на може виходити з подругами в караоке і в нічні клуби. Оскільки вона не мога гуляти до самого ранку, вони виходили на каву, проте подругам такі розваги здавалися нудними і з часом вони все рідше почали запрошувати Оксану на різні гулянки. Дружину ця ситуація неабияк м’яко кажучи засмутила і вона звинуватила в усьому мене з сином.
Коли Матвійку виповнився рік вона після чергового зриву поїхала тусити з подругами і не повернулася додому.
Спочатку я подумав, що ось сталося, почав телефонувати її подругам, мамі, вони повідомили, що незнають де вона. Одного вечора Оксана подзвонила мені сама в стані сильного алкогольного сп’яніння, на задньому фоні чулися голоси чоловіків і музика, сказала типу чао-какао, я не повернусь, я зайнята. І поклала слухавку, а згодом і номер телефону змінила.
Я спочатку дуже переживав, мені було дуже шкода Матвійка, але той нічого не розумів, а лише простягав до мене свої маленькі ручки і посміхався. Правду кажуть, що діти – це велике щастя, поряд з ним я забував про всі негаразди. Так я став батьком-одинаком.
Часто мені доводилося недосипати ночей, брати часті відпустки, лікарняні, та на роботі мене дуже цінували і йшли мені на зустріч.
З часом ця неприємна ситуація забулася, моя мама і сестра допомогли мені з Матвійком поки я був на роботі, він виріс просто чудовим малюком, я радів його успіхам, навчав його всьому, що знаю сам, ми весело проводили час разом, а коли йому настав час йти в садочок – мені запропонували очолити одну з філій нашої компанії в іншому місці, для Матвійка там було місце в престижному садочу і навіть питання з житлом було вирішене.
Я погодився, це чудовий шанс почати нове життя, поїхати звідти, де усе нагадує мені про Оксану.
Все йшло чудово, я уже був вирішив, що все остаточно налагодилось, аж тут несподівано для себе я зустрів Оксану. Вона прийшла влаштовуватися на роботу в мою фірму техпрацівницею. Вигляд у неї був жалюгідний, від краси не залишилось і сліду: прокурений голос, скуйовджене волосся, мішки під очима, зате на підборах.
Побачивши мене, вона остовпіла, адже я уже не був тим ботаном, який був готовий заради неї на все. Вона впала переді мною на коліна, благала показати сина (навіть імені сина не згадала), прийняти її назад, сказала, що кохає мене і що тоді просто не була готова стати мамою.
Я дав їй сказати все, а потім відповів, що мого сина звати Матвій і чи потрібна йому така мама, хай він сам вирішує, але додав, що особисто мені така дружина і працівниця не потрібна.
