Він захотів переконатися, що донечка уже заснула. Навшпиньках зайшов до кімнати, віртуозно оминаючи розкидані по підлозі іграшки, накрив Марійко одіялом і присів на краю ліжка.
Донеча дуже була до нього прив’язана. Скрізь за ним ходила. На вулиці не відходила ні на крок і міцно-міцно тримала за руку.
Сидячи, на краю ліжка, він згадував свою зустріч з циганкою того сніжного дня. Після зустрічі з циганкою в житті Степана все змінилося. Про це уже він не забуде.
ВІз завжди побоювався ходити на автовокзал, бо там було багато циган. Були дорослі цигани і малі циганчуки.
Дехто з циганок постійно хотіли йому погадати. Степан все відмовлявся.
Одного разу він почув крик недалеко від свого двор і побіг на звуки крику, виявилось, що підлітки хотіли спустити собаку на циганку. Степан прогнав їх, сказавши, що так робити неможна і відвів циганку якомога далі. Він посадив циганку на лавку в своєму дворі, а потім з дому виніс їй гарачого чаю. Циганка поступово оговталась і поглянула на Степана. У нього були сумні сповнені болю очі. Вона уважно поглянула на Степана і сказала:
– Дай мені свою руку!
Степан відповів, що не вірить ні в які гадання. А вона і не збиралася гадати. Вона невідомо звідки дістала червону ручку і намалювала на долоні Степана лінію:
– Я тільки дещо виправила і все. До півночі не змивай і побачиш, яке щастя до тебе прийде. У тебе буде щаслива сім’я і великий будинок. Твої фінансові справи підуть угору.
Степан не зрозумів що відбувається, не встиг навіть слова сказати, а циганки ніби й не було.
Заради експерименту Степан вирішив зробити так, як сказала циганка. Згадував лише її слова: “В такої хорошої людини все має бути добре”.
І ось через декілька днів у сусідній під’їзд переїхала красива жінка з милою донечкою. Такої гарної дівчинки він ще зроду не бачив: кучеряве, волосся і великі красиві очі. ЇЇ тато загинув у автокатастрофі. Йому довелося зупинитися, щоб пропустити дітей, які вибігли на дорогу – і його занесло у стовп.
Одного разу до Степана зайшла мама дівчинки, їх повідомили, що він може допомогти із сантехнікою. Марина (так звали маму дівчинки з великими очима) попросити перевірити кран на кухні, по ньому чомусь не бігла вода. Починивши кран Степан почув, як Марійка (дівчинка з великими гарними очима) покликала його пити чай з її ляльками. Степан потім часто заходив, приносив печиво до чаю.
Таке чаювання продовжувалось, доти, доки Степан не запропонував Марині одружитися. Вони переїхали до великого просторого будинку, завели собаку. Інколи Марійка запитує у Степана, довлячись пронизливо своїми великими і граними очима:
– Татку, ти ж завжди будеш поруч?
– Звичайно, сонечко! – відповідає Степан своїй принцесі.
Ось так циганка намалювала долю на долоні, а може це і не її заслуга…
