Привіт, я твій новий тато, поїхали додому

Я з дитячого будинку. Жив там з двох років.

Дехто не зовсім розуміє, що таке дитячий будинок… тому я коротко розкажу.

Це місце для дітей, які були зайвими для своїх батьків. Звичить не дуже, як думаєте? Не так, щоб там зовсім було погано, але життя там зовсім не цукор.

Ніхто з дітей не знає там хто така мама. Тато – взагалі слово незнайоме. Місце, де бігають діти, які зовсім не розуміють що в їхньому житті відбувається.

Але нас всіх об’єднувало одне бажання – щоб з нами сталося чудо. Іноді вони відбувалися. Вони траплялися в Новий рік. В цей чарівний момент діти отримували солодощі. І найголовніше – абсолютно всі отримували подарунки. Для Діда Мороза усі дітки були однаково слухняні.

А потім знову починалися сірі будні. Інколи ми виходили за межі дитячого будинку. Там для нас відкривалися абсолютно нові горизонти, ми бачили абсолютно новий світ, де вирує абсолютно інше життя.

Іноді траплялися курйозні ситуації – приїхала вантажівка, привезла продукти і з вантажівки випали макарони і розсипались, ну як ми можемо таке пропустити?!

Тоді ми дружно бігли до вантажівки і почали жменями забирати їх собі, хто більше з’їсть. Бувало, що їли макарони разом із піском. Цукерки на столі лежали лише тоді, коли приїжджало телебачення.

Коли мені було шість років, я бігав допомагати нашому завгоспу ремонтувати меблі, мені давали за це горішки. Але я сам все не їв і обов’язково ділився з іншими дітьми.

Я продовжував вірити в чудо… Одного разу мені приснився чудовий віщий сон, який змінив все моє життя.

Мені приснилася красивий високий чоловік. Він був одягнений в діловий костюм і в руках тримав шоколадні цукерки. Коли я прокинувся, няня мені шепнула на вухо, що до мене приїхали. Я побачив сльози в її очах.

Вона допомогла мені одягнутися. Переді мною стояв чоловік з мого сну, біля нього була його дружина і щиро усміхалася, він сказав:

Привіт, я твій новий тато, поїхали додому???

Я нічого не зрозумів, лише поглянув на няню, а вона мені сказала: — Усе добре, тепер у тебе є сім’я, ти з часом усе зрозумієш.

Няня провела нас на вокзал. Ми поїхали поїздом, було холодно, на вулиці пізна осінь. Мій новий тато мене постійно накривав, питав чи мені не холодно. Я не дуже розумів, що відбувається, але мені це подобалось.

Через тиждень після того, як ми приїхали, мене похрестили і відсвяткували мій день народження. Мені виповнилось 7 років.

Було багато гостей, мені було дуже ніяково і я постійно ховався під столом. Гості не розуміли мою поведінку і запитували у тата чи все зі мною добре..? З часом я переборов цей страх. Я пішов в школу, у мене з’явилися нові друзі, нове життя.

Тепер я вже дорослий, мені 35 років, у мене уже свої діти, двоє донечок. Нещодавно я знайшов свою справжню маму.

Це було сумне видовище, вона зовсім одна, очі пусті, невеселі. Вона проміняла дітей на пляшку горілки. Дивлюся зараз на своїх дітей і дякую Богу, за те, що в моєму життя сталося чудо.

Що посієш – те й пожнеш, а ваші діти це ваше продовження в цьому житті.

Оцените статью
Привіт, я твій новий тато, поїхали додому