Я тільки дивувався тому, як моя дружина Мирослава стійко переносила потуги.
Народжувала вона уже не вперше, а в третій раз, тому мамою була уже досвідченою. У нас віруюча сім’я і ніяких протизаплідних засобів ми не вкористовуємо, також у нас в роду часто народжуються двійнята, тому і цього разу ми чекали двійнят.
Я, звичайно, був поряд із дружиною і знав що робити, не перший раз уже ми приходимо в роддом за дітками.Ближче до вечора потуги стали більшими і ми потихеньку перемістилися в родзал.
Ми й досі незнали якої статі мають бути малюки. На УЗД вони ховалися, напевно хотіли, щоб був сюрприз.
Першою народилася дівчинка і голосно закричала про свою появу. Наступною народилась теж дівчинка – здорова і рум’яна.
Несподівано для всіх моя дружина чомусь розплакалась. Спочатку ми подумали, що це від радості, але, як виявилось, ми помилялися, її сльози були не від радості.
Згодом я зрозумів в чому справа, у нас уже три пари двійняток дівчаток і ми дуже хотіли хлопчиків. Звичайно, ми всіх любимо, і цим дівчаткам теж дуже раді. Старші доньки взагалі будуть у захваті!
Але сталася така ситуація, що в той же день на світ з’явився хлопчик в тому ж роддомі, але рідна мати від нього відмовилась. Моя дружина про це дізналася на наступнй день.
Я зробив все можливе, щоб нам видали тимчасову опіку над тим хлопчиком і через деілька днів документи були у мене. Опіку дали тимчасову, бо процес оформлення документів доволі тривалий.
Через тиждень нас виписали: дівчаток–двійняток і хлопчика.
Труднощі нас абсолютно не лякали, адже ми уже батьки бувалі і щастя наше стало ще більшим, адже тепер ми маємо і хлопчика теж!
