Віктор ростив сина Максима сам, пожалітися не мав кому, тільки другу Андрію:
— Уявляєш, прийшли до мене, сказали, що один одного люблять, збираються одружитися і жити разом, а ще, що планують народжувати цю дитину… Як вони збираються навчатися, за що годувати і одягати дитину – не думають… Взагалі незнаю, що робити…
— А у подруги Максима є батьки?
— Вона з бабусею живе. Де її батьки – навіть не знаю… Піду завтра до її бабусі розмовляти. Запитаю, чи розповідала вона своїй онучці про контрацепцію…
— А скільки років майбутній мамочці?
— Та у восьмому класі…
Наступного дня Віктор познайомився з Вірою Іванівною, бабусею Ірини (так звати подругу його сина). Це виявилася інтелігентна і вихована жінка, вдома у них був чудовий ремонт, антикваріат, видно було, що живуть вони багато. Віктор і не очікував таке побачити. Бабуся відразу здогадалася хто це до неї прийшов і запромила переляканого Віктора в в дім.
— Віктор, пробачте, як Вас по-батькові?
— Просто Віктор.
— Приємно познайомитися, я – Віра Іванівна.
Бабуся поставила на стіл старовинний сервіс, налила Віктору чаю.
— Добре, що Ви прийшли, я вже сама збиралася до Вас йти. Потрібно щось вирішувати з нашою молоддю…
Вони пили чай за сімейним столом і в цій квартирі була така атмосфера, що Віктор і забув скільки напруги у нього викликала ситуація, що склалася, та і з Вірою Іванівною було дуже приємно спілкуватися. Він спостерігав за тим, як Віра Іванівна наливає йому чай і пропонує скуштувати власноруч випечене печиво, і йому захотілося залишитися в тому домі назавжди.
За чашкою чаю Віра Іванівна обговорювала як чудово було б няньчити правнучку і як добре, що молоді люди вирішили залишити дитину… Віктор розумів, що, можливо, вона і права, ажде він не має права вирішувати чиюсь долю і позбавляти щастя батьківства.
Вони дуже потоваришували з Вірою Іванівною, виявилось, що у них спільне хобі – гра на музичних інструментах, почали часто зустрічатися і грати в своє задоволення. А в дітей спільне життя не склалося. Це й не дивно – перше кохання не завжди на все життя.
Ірина народила здорову дівчинку. Деякий час молоді батьки проживали разом з Вірою Іванівною, а після розлучення Максим повернувся жити до Віктора.
Маленька внучка Світланка дуже любила слухати як її дідусь і прабабуся грають разом на музичних інструментах, а потім почала ходити в музичну школу.
Батьки закінчують навчання, а внучку доглядають по черзі дідусь і прабабуся.
Потім Світланка з її мамою Іриною переїхали в інше місто, Ірина знову вийшла заміж, Максим теж одружився. Молодим людям соромно за те, що вони наробили в молодості, але вони назавжди запам’ятають з яким розумінням до них тоді віднеслися, їм соромно за свій вчинок, але вони раді, що у них є така чудова донечка Світланка.
