Мене допитували, вважаючи, що я вkp _aла дитинy у матері

Це сталося тоді, коли я ще навчалася в унівеситеті. Молода була і довірлива. Одного разу я поверталася в гуртожиток. Коли піднімалася по сходах з підземного переходу, побачила перед собою молоду жінку з каляскою. Вона йшла по тих же сходах та щей штовхала перед собою каласку з дитиною. Мені стало шкода молоду жінку і я запропнувала їй допомогти. Взяла каласку спереду, а мама дитини ззаду.

На останніх сходинках мені стало надзвичайно важко котити каляску і я подумала, що це напевно мама дитини вже без сил. Насилу докотила її наверх і не побачила мами дитини, вона наче крізь землю провалилася. Може, вона відстала? Чи побігла в магазин? Я чекала ту жінку до останнього, надіялась, що вона ще повернеться, вдивлялася в лиця перехожих жінок — а мамочки дитини ніде немає! Зникла

Приблизно півгодини я почекала, і повезла каляску з дитиною в гуртожиток, який був зовсім поряд. Немовляті тоді було на вигляд приблизно три місяці, проте тоді я погано розбиралася у віці дітей, оскільки була дуже молода. Я викликала поліцію. Приїхала поліція і ми всі разом поїхали у їх відділок. Там я написала пояснення – як, при яких обставинах, коли у мене з’явилася ця дитина. Після того, як я це зробила – я повернулася в гуртожиток, а малюк залишився в поліції.

Але на цьому історія не закінчиась! Кожного дня мене викликали до слідчого. Вони мене допитували, вважаючи, що я вбила маму дитини, щоб забрати дитину собі. Ні, що за маячня?! Я і пояснюю, що вперше її бачила, ми поговорили тільки декілька секунд і більше я її не бачила. Для чого мені її вбивати? Але ніякі аргументи на слідчого не діяли.

Тоді я я не на жарт злякалася. я не знала, що буде зі мною далі. Не розуміла чому до мене причепилися і звинувачують у тому, чого я не робила. В думках я уже разів сто пожаліла, що запропонувала свою допомогу. Виклики до слідчого і допити продовжувалися приблизно тиждень-два.

Раптом сталося чудо – мама дитини знайшлася! (ЇЇ якраз поліція і шукала!) Знайшли її аж в сесідньому місті, куди вона на радощах поїхала до знайомих святкувати, що позбулася дитини. І весь цей час, поки її чукали, вони там пиячили. Нажаль, такі мами все ще існують… Нарешті мене залишили у спокої, чому я безмежно рада.

А що сталося з дитиною – повернуи її горе-матері чи позбавили її батьківських прав, я не знаю.

Оцените статью
Мене допитували, вважаючи, що я вkp _aла дитинy у матері