В наш будинок поселилися нові сусіди. Молоде подружжя: Наталія і Семен. Тільки місяць як одружилися.
Квартиру купили батьки Наталії. Хороша, трикімнатна. Меблі і техніку теж купили батьки Наталії.
Молодий чоловік заніс туди лише свої речі, як влізли в невелику спортивну сумку. І все.
Роповідали сусідки, які постійно сидять на лавці і все бачать. А їм розповів батько Наталії решту інформації. Ще сказав, що зятя прописали в квартирі тільки тимчасово.
Казав, що квартира оформлена на нього, а не на доньку. Це про всяк випадок. Раптом розведуться. Тоді зять забере половину квартири. І що тоді?
Сусідки, які багато чули, бачии і знають підтримали тестя. Навіть похвалили за передбачуваність. І про всяк випадок придивлялися до зятя, що він за один.
А чоловік був спокійним і позитивним. Повертаючись з роботи постійно йшов з пакетами продуктів. Вдома завжди щось майстрував, дружина теж з роботи не затримувалась.
Іноді вони разом гуляли і сиділи на лавці, дивлячись на дітей, які граються на дитячому майданчику. Напевно, думали й самі дітей народити.
Тесть приходила кожен день. Переживав, чи молоді не сваряться, завжди за доньку заступався. В під’їзді було чути. Обличчя весь час незадоволене, сердите.
Одного разу донька впала на роботі і пошкодила коліно. Готувалася до операції на коліні. При цьому лікування могло затягнутися на декілька місяців.
Степана ніде не було видно.
Сусіди думали, що він постійно буває в дружини в лікарні, поки не зустріли батька Наталі.
— Степан поки живе у друга,- він опустив очі.- Це я подав йому таку ідею. Немає чого йому там знаходитись одному.
— Так він тут не проживає?- дивувалася я.
— Ні, ми не стали прописку продовжувати. Самі розумієте, такий час.
— А донька не проти такого рішення?
— А що вона скаже? Квартира моя, я тут хазяїн. Чужі нам не потрібні.
Ну я і промовчала. А він весь такий хворий. Ледве дихає. Каже, що йому погано було з серцем, тиск зашкалював, швидку викликали. І пішов додому, тримаючись за стіну.
Ввечері спілкувалася з іншими сусідами. Кажуть, що донька влаштовує скандали в лікарні, хоче, щоб чоловік за нею дивився. Скоро її випишуть, а батько Наталі не бажає, щоб вона до нього поверталася. Все квартиру свою береже. Трясеться над нею.
Зять приходив щось з речей взяти, так він всю спортивнй сумку йому викинув. Типу, щоб не однієї його речі в її квартирі не було.
Сам леве ходить, хворіє, але в лікарню не лягає. Боїться, що донька з лікарні повернеться і чоловіка свого пропише. Вже і його дружина з ним сварився, щоб зятя прописав, а він нікого не хоче слухати.
Через два тижні тестя забрала швидка, інсульт.
Я ходила його провідати, так у нього паралізована вся права сторона, ледве говорить. І вже нічого не хоче, ані квартири, ані грошей – тільки одужати хоче, більше нічого. Нічого його не радує, навіть виписка доньки з лікарні.
Ось нарешті до нього дійшло, що квартири і гроші нічого не варті, якщо здоров’я немає. Сказав мені по-секрету, що пропише доньку і її чоловіка в квартирі, подарує її їм, тільки б на ноги встати. Просила мене, щоб я зі Степаном поговорила, щоб він до нього приходив і допомагав.
— Він мені так потрібний,- нив тесть. —Мені масаж потрібно робити. Донька не хоче зі мною розмовляти, дружина не може прийти не може.
Я пообіцяла, але вмовляти не буду.
Хай хлопець сам вирішує що робити.
