Поїхав знайомитися з майбутніми сватами і зустрів друга дитинства, якого давно розшукував

Петро півгодини стояв біля крамниці антикваріатуЧоловік розглядав товарине міг вибрати нічого. – Вам щось підказати? – підійшов до нього продавець.

– Можливо… Важко відповісти ! – зітхнув покупець. – Я зайомлюся з майбутніми сватамиВони дуже багатіа сват відомий художник і любитель старовинних речейЯ дуже схвильований!

– По якій причиніЦе прекрасна ситуація. Я Вас проконсультую і підберу відмінний презент! – запевняв чоловіка інтелігентний продавець.

– Ойтут складна ситуаціяМоя дружина працює просто швачкоюа я елетрикЩо у нас спільного з художником і власницею салону краси?

– Все буде дорбеПростіше всього порозумітися з майбутнім сватомЗапитайте свата про його роботиа потім скажітьщо Ви захоплюєтесь його творчістююВи точно порозумієтеся з ним в такому випадку! – відповів продавець.

— Господар крамниці антикваріату допоміг Петру і з вибором подарункаПродавець показав старовинну музичну шкатулкуЧоловік придбав унікальну і дорогу річподякував старому консультацію.

Дорогою додому Петро придбав собі діловий костюм і годинникЧоловік був дуже схвильованнийЗ однієї сторонивін радівщо у доньки буде хороша родинаМати нареченого пообіцяла прийняти Оксану в салон на ресепшнВодночасрозумівщо вони з іншого соціального кола.

– Донюти обідала? – запитав Петроколи прийшов додому.

– У мене немає часутатку. – У мене стільки справ… – відповіла Оксанапрацюючи за комп’ютером.

– Ти постійно зайнятаЯ уже давно казав тобі знайти в фейсбуці мого давнього другаа ти все не маєш часу! – дорікнув Петро.

– Татуяк ти собі це уявляєшБагато Микол Івановичів в фейсбуціЦе ж на кожен профіль потрібно зайтидо того жполовина з них без фото … Як думаєш я зможу знайти твого Миколу? – посміхнулася дівчина.

– Ойтоді добре! – сказав батько. – Не бачу нічого складногоМи були дуже дружні з ним в дитинствіразом в школі вчилисяділилися найпотаємнішимЯкби ми ще й досі дружилиобов’язково підтримав би мене в такий непростий ситуації …

– ТатуЯ уже тобі пояснювалабатьки Кості такі ж людияк і миТа не бійся ти їх так.

– Звичайноу нас же теж хороми і здоровенне подвір’я! – сказав із сарказмом Петро.

– Як скажешЗавтра сам у всьому переконаєшся.

– ТакЯкщо не знепритомнію від хвилювання …

Оксана важко зітхнулаі продовжила займатися тимщо планувалаВона зналащо якщо батько втовкмачив собі щось в головуто переконувати марно.

Наступного дняПетро побіг в барбершопЗробив стрижкупідстриг бороду і одягнув діловий костюмчоловік став відчувати себе кращеАле потім знову почав переживати.

– Ви тільки подивітьсяЯкі багатстваОксаноу них тенісний корт і поле для гольфу? – злякано поцікавився чоловік.

– ТатуПрипиняйРозслабся і отримуй задоволення! – розсердилася дівчина.

– І правдаПетрозакінчуйТи ще навіть з ними не познайомивсяЯкби вони були снобамито вже точно не дозволили б сину одружуватися з донькою електрика, – сказала дружина.

– У них дворецький і слуги є? – стояв на своєму чоловік.

– Звичайно єАле не прислугаа помічник по домуПоміркуй самяк одна людина може впоратисяз таким великим господарством і будинком? – відповла Оксана.

– Ну звичайно… – з іронією відповів батько.

Авто зупинилося біля великих ворітЗустрічати сватів вийшла сама господиня будинку.

– ВітаюМене звами МаргаритаЯк доїхалиДуже рада нашому знайомству!

Маргарита широко посміхнулася майбутнім сватам і повела до будинкуБатьки Оксаниперший раз бачила таку розкіш і пишність.

– А де ж господар будинку? – запитав Петро.

– Зараз прийдеУ ванні кран почав раптом протікатито він його лагодитьТак ви сідайтебудьте як вдомаАдже не чужі людисвати як ніяк! – знову широко посміхнулася Маргарита.

Треба жтакий важливий джентельмені сам кран логодить!” – подумав Петро.

– Доброго дня! – Петро почув до болю знайомий голос.

Оглянувшисьчоловік побачила господаря будинкуі мало не зомлів. Перед нею стояв друг дитинства.

– МиколоЦе ти?! – радісно вигукнув Петроі кинулася в обійми друга. – ПетроДружеЯ ж тебе багато років вже шукаю! – промовив Миколазаплакавши від щастя.
Чоловіки сміялися і плакали від радостінікого не помічаючи навколоЇхні дружини і діти дивилися з подивом на двох чоловіківякі на перший погляд здавалися абсолютно різнимиХуденькийв спортивному костюмі господар будинкуі діловийв красивому костюмі і з дивовижною стрижкою і бородою гість.

– Миколати такий діловий і стильнийНе тещо яЗовсім немає часу на себе, – посміхнувся Микола.

– ОйЦе ж я до тебе на зустріч вирядився. Знав би тиМиколоскільки я нервів своїх витративЯк же я боявся нашої зустрічі!

– Джельтенменими звичайно дуже раді зустрічі давніх друзівале шашлик холонеа ми дуже голодні! – сказала Мирослава.

– І правдаходімо до столу! – запросив Микола.

– Бачиштатуя всетаки знайла твого Миколу, – засміялася Оксана. – А ти їхати сюди боявсяЯ ж казалаваші свати дуже прості і добрі люди!

– Ти маєш раціюдонюПро такого сватая навіть мріяти не смів! – засміявся Петро.

Костя підійшов до Оксаниі обійняв дівчину:

– ЧудовоЯ так боявся свого тестяЗнаєшя все життя слухав татові розповіді про друга ПетрикаСкладається враженнящо я дуже добре знаю твого тата.

– Аналогічно! – засміялася Оксана.

Оцените статью
Поїхав знайомитися з майбутніми сватами і зустрів друга дитинства, якого давно розшукував