Мене звати Дмитро. У мене є дружина Вікторія і двоє чудовх діток.
Ми часто відпочиваємо з моєю матір’ю і вітчимом разом. Разом ходимо в парк чи кафе, іноді приїжджаємо до мами в гості. Сьогодні теж зібралися в гості до родичів.
Як завжди, в гості ми йшли не з пустими руками, купили великий торт. Мама і вітчим дуже були нам раді. Вони накрили багатий стіл і ми чудово провели час.
Діти гралися, а ми з мамою говорили про покупку авто. Вони з вітчимом мають власний бізнес і мама хотіла зробити нам подарунок у вигляді авто, адже ми собі не можемо дозволити таку дорогу покупку.
Як завжди, діти влаштували вдома безлад. І моя дружина запропонувала допомогли з прибиранням. Мама з вітчимом відмовились, сказали, що самі все приберуть.
Від допомоги в прибиранні столу відмовились теж. Тоді ми подякували за все і пішли.
Коли ми уже вийшли з під’їзду я зрозумів, що забув телефон. Попросив Вікторію з дітьми мене почекати декілька секунд, а сам повернувся за телефоном.
Підійшов до дверей маминої квартири, смикнув за ручку – двері були відчинені. Мама деколи забуває їх зачинити. Я зайшов і став свідком цікавої розмови.
– Що у них за діти! Справжнісінькі розбишаки! Вони їх взагалі якось виховують? – говорив вітчим. – З квартири зробили руїни. Штори обірвали, кота в тумбочку засунули, тортом стіни повимазували…
Моя мама мовчала. А вітчим все не міг заспокоїтись:
– Ти серйозно купиш їм авто? У них же гроші є! Твій Діма тебе обманює! Насправді у них море грошей. Он, які величезні торти вони постійно купують. Син тобі говорить неправду!
– Та я знаю, — сказала мати. – Я ж бачу. Це лише для того, щоб підтримати розмову. Він сам про це заговорив.
– Бачиш, який він безсовісний! Тягне з тебе гроші і навіть не червоніє! Меньше їх в гості клич. Ти тільки поглянь який безлад вони після себе залишили!
Мені все стало зрозуміло. Я тихо вийшов з квартири. Телефон не забрав, зайду за ним завтра.
Внизу стояла Вікторія з дітьми. Вона не зрозуміла, чому я повернувся без телефону. При дітях я не хотів нічого розповідати. А коли діти заснули, я розповів усе дружині. Від моєї розповіді вона засмутилась. Вікторія запевняла мене, що насправді моя мама хорошої думки про нас, просто піддалася впливу вітчима. Хотілося б в це вірити. Ще й досі не можу зрозуміти що ми їм поганого зробили.
Вікторія запропонувала провчити мого вітчима. І ми почали придумувати план. В наступний четвер ми йдемо в кафе, ось там і провчимо його.
Все було добре, ми прийшли в кафе, гарно посиділи. Коли принесли рахунок я дістав гроші і заплатив за всіх.
– В нас море грошей, можемо оплатити весь рахунок. Думаєте, чого у нас двоє дітей, бо лише багаті і дурні можуть собі це дозволити, — сказав я ледь стримуючись від сміху.
А дружина додала ніби ненароком:
– Наші розбишаки не сильно вас сьогодні турбували?
Вітчим аж присів. Він дивився на нас великими розгубленими очима. Мати відразу все зрозуміла, попросила у нас вибачення і запропнувала розібратися в цій ситуації пізніше. Ми, звичайно, їх пробачили. Мама пообіцяла розібратися з вітчимом і не підтримувати більше таких розмов.
Ми не зацікавленні в їх розриві. Адже я знаю, як сильно мама його любить. Просто наступного разу вітчим хай відразу говорить що йому не подобається. Хай зрозуміє, що говорити за спиною негарно, тим більше про рідних людей.
Надіємось, що це був перший і останній раз.
