Я живу недалеко від озера Світязь, маю великий будинок, в якому декілька кімнат. В розпал літнього сезону я здаю ці кімнати відпочиваючим. Це і є мій основний заробіток.
Одного разу якраз літом до мене зателефонував троюрідний брат моєї дружини і сказав, що він з дружиною і дітьми заїдуть до нас через одну-дві години.
Я був неприємно здивований такою нахабністтю. Про такий візит потрібно попереджати за день як мінімум, а тут за годину до приїзду попередили. Останнього разу ми перекинулися декількома словами на нашому весіллі біьше десяти років тому. А так були стадартні привітання зі святами, не більше.
Добре, що у нас чим було їх пригощати, адже для відпочиваючих ми готуємо страви на продаж. Тому запаси продуктів у нас хороші. Дружина почала готуватися до приїзду гостей, я їй допомагав. Сходив в магазин і купив для дітей солодощів і морозива.
От і гості приїхали. Сіли за стіл. Почали розмовляти про життя. І тут брат дружини каже:
-Ми приїхали на відпочинок на два тижні, діти ніколи на Світязі не відпочивали. Ми ж можемо у вас зупинитися?
Я не те що сильно здивувався, я був просто в шоці, оговтавшись від такого нахабства я сказав:
-У нас немає вільних кімнат. Всі заброньовані і зайняті. Навіть і незнаю де вам зупинитися… Вас аж п’ятеро, можу домовитися з сусідом, щоб він здав кімнату, він вам знижку зробить.
Всі замовкли. А брат дружини поглянув на мене так жалісно, ніби три дні нічого не їв і я йому тут шматка хліба пожалів, а томім сказав:
-То твої жильці можуть піти жити до сусіда, а за ті дні, що залишилися просто віддай їм гроші і все, а нас засели.
-Я не буду цього робити! Я уже запропнував вам альтернативу, тим більше, можу домовитися для вас про знижку. – не витримав я.
-А чому ми маємо туди йти? – брат дружини уже почав підвищувати голос.
-А чому ні?
-Так там же платно буде?!
-А у нас збиралися жити безкоштовно? Тобто тільки зараз про нас згадали, коли захотіли на халяву відпочити на Світязі. Це мій основний заробіток і я маю нести збитки через вас?
Оце нахаби! Цілих два тижні зібралися жити безкоштовно. Через них я маю позбутися прибутку. І чим вони думали, коли збиралися у цю поїздку? На що надіялись?
Ми виперли ображених родичів за двері під гучні крики і образи. В кінці родичі сказали, що так не робиться, типу потрібно підтримувати родинний зв’язок і один одному допомагати. Цікаво, а чим би вони мені допомогли якби я отак до них заявився, попередивши за годину.
-Вважаєш себе крутим бізнесменом, то вже і про родичів забув! – сказав троюрідний брат дружини.
-А ви про нас часто згадуєте чи тільки літом, коли хочете безкоштовно десь відпочити?
Брат не мав чого сказати, а лише ображено гримнув дверима і пішов з дружиною.
Чомусь ближчі родичі і друзі собі такого не дозволяють тому, що знають, що це мій основний заробіток. І якщо вони і хочуть у мене зупинитися, то попереджують про це заздалегідь.
